Як самотність юлька, відмежованість від інших вплинула на його вчинки шпага славка беркути ​​

настала снежная зима. долго ждали этой порой дети. никого не удержать дома! шум, смех, шум на улице. с горки мчатся быстрые санки, которые несут лизу и петруся. за ними летит целая ватага мальчонок. с увлечением становятся на коньки иринка и наталочка. неподалеку быстро возникает снежная баба. руководит работой скульптор оля. здесь же бегает косматая собачка тузя. с веселым смехом дети в снег, перебрасываются. веселые, возбужденные, они не замечают мороза.

велика чорна хмара вкрила небо.незабаром почався перший осiннiй дощ.на дворi нема нi одноi людини.пiд вагою, ще теплих крапель, жовтий лист впада пiд ноги.природа, залита сльозами дощу, надиха на останнi спогади про лiто.

1.сподівання настусі на свободу:

"вона не надіялася ніколи, що буде мати нагоду в чотири очі говорити з могутнім падишахом і може випросити у нього свобідний поворот до рідного краю. чула всіми нервами, що ся молода людина здібна до благородних учинків."

2.сміливість і відвертість насті до султана:

"не тульки палати, йле й уся твоя земля - від тихого дунаю до базри і багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх військ і у пустинях. і не тульки земля, але й води, по котрих бушують розбишацькі судна."

3.відчуття настусі:

"вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в нутро солодку, але затроєну стрілу першого враження симпатії і любові. і відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрі"

4.схожість насті до матері сулеймана:

"він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра бульше пригадувала б йому матір, ніж ся невольниця. вже був певний, що вано й тільки вона потрапить виступати нього так само лагідно й так само твердо, як його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очі, коли стрілив якогось бика без пороху."

коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.

син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.

мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.

бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. а між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-б, то не вирвався б звідти живцем. а якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. і найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях.