Написати твір роздум на тему максимальне навантаження як виявив моральності та відповідальності в житті​

я згодна з думкою "життя-найбільший людський скарб"

на мою думку і справді життя найбільший людський скарб, тому що життя це неоціненний дар наданий нам при народженні.кожна людина народжується на цей світ з якоюсь метою,ціллю.наприклад, лікарі народжуються для того щоб рятувати життя іншим людям, вчителі, щоб передати свої знання своїм учням,навчити їх чомусь.саме тому життя-найбільший людський скарб.

отже, кожна людина народжується з якоюсь метою, ціллю.тому життя-найбільший людський скарб.

здається, що образ борулі комічний, але насправді його маніакальна жага до дворянства ледь не згубила все його життя. він гарний батько, товариш та чоловік. але майже втратив друзів та трохи не згубив життя своїх дітей, викинув ледь не всі гроші на вітер.

"і сміх, і гріх",- кажуть у народі. це саме така ситуація. людина, яка жила на своєму місці і дуже не непогано, через гордість та свою обмеженість ледь не втратила все. заради дворянства він знущався над собою та своїми близькими, не бачачи того, що робить. борулю засліпила гордість та бажання доказати іншим, що він вищий за більшість. а це вже не комедія, це вималювався трагічний образ людини, пошитої в дурні своєю пихатість та нечесністю тих, хто бажає заробити за рахунок інших.

у мене є подруга, я її дуже люблю і все мені в ній подобається.хочу і вам розповісти, яка чудова у мене подруга.у неї довге густе хвилясте каштанове волосся, високий розумний лоб і кирпатий догори завзятий носик.на щоках завжди грає здоровий рум'янець, а коли вона соромиться, то щоки стають яскраво-червоними.більш всього всім подобаються її губи-вони ледве припухлі і такі,будто вона тільки що вишні їла. подруга займається спортом, тому у неї струнка, фігурка.одягається модно, але не зухвало.

  ось нарешті настало літо. саме тоді хочеться покупатися в морі, щось на пі так було з однією дівчинкою мариною. одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. і дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. намалювавши його марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. тут мене   почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. і тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. але ракушка стала мені в пригоді. я умостився у її дно і чекав, що буде далі. а мене все уносило далі і далі я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. одного дня коли я все плив, настала велика буря. я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. і тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. тут же я познайомився зі