Зовнішність важлива, але внутрішня краса важливіша.  твір-роздум

Всучасному світі все вирішують гроші. більшість людей звертає увагу на інших через гарний одяг, приємну зовнішність. але лише невелика частина людей по справжньому цінує внутрішню красу. це можна зрозуміти, бо перше що ми бачимо- зовнішність, а вже потім дізнаємося про внутрішній світ. але не можна зразу робити висновки що до певної людини через ії зовнішність, як то кажуть: "зовнішність буває оманливою". я справді вважаю, що потрібно цінувати внутрішню красу людей, це чисте й прекрасне диво, яке, на жаль, має не кожен,тим більше обираючи друзів,партнерів по життю,навряд чи хтось вибере " пусту"людину, але гарну ззовні, бо життя потребує підтримки й опори,а не лише красу. всі люди різні, вони усі мають внутрішній світ, але не у всіх він прекрасний. добре мати гарний вигляд та "гарну" душу, таке поєднання робить людину цікавою для спільноти, та добре влаштуватись у житті.

1)обіцянка дядька дениса2)війна мами і тітки дори3)"випадково" помирились4)рак у жерелі свиснув( або дядько денис виконує обіцянку)

5)втеча груш6)мрії про пакульську бібліотеку та дорогу

7)стихі і вірші-се 8)історія корови маньки9)корова в бандеролі(це не обов"язково писати, по

10)невдале прощіння11)поїздка в ирій

народився у чугуєві в україні, походить з родини військового поселенця. одним із його предків був український козак ріпа. хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. в 20 років подався до столиці російської імперії - санкт-петербургу.

з 1883  року в петербурзькій малювальній школі, у 1864-1871    роках  — у петербурзькій академії мистецтв (учень і. кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до італії  і франції

перебування за кордоном

за конкурсне полотно «христос воскрешає дочку іаіра» рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873-1876  рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в паризькому салоні, незважаючи на заборону петербурзької академії. сам малював відносно мало. для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «садко у підводному царстві» (1876). за пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди монмартру та веля.