автор не байдужий до своїх героїв, він разом з ними радіє і страждає. поет представляє героїв роману як своїх добрих знайомих. онєгіна він називає своїм добрим приятелем, з яким подружився в той час, коли євген залишив великий світ. автор розповідає про те, яке враження справив на нього новий знайомий:
«спершу онєгіна мова
мене бентежила, потім я звик
до його уїдливого спору,
і до жартів з життям навпіл,
і до злості похмурих епіграм».
пушкін згадує, як вони разом прогулювалися по набережній неви, розпові один одному про дні своєї юності. онєгін навіть хотів відправитися разом з ліриком в подорож, але доля розлучила їх на довгий термін. причиною цього стало заслання пушкіна на південь. «там колись гуляв і я, але шкідливий північ для мене» - іронічно зазначає пушкін. поет добре знайомий і з тетяною, він присвячений в усі її таємниці, він захоплюється її листом до онєгіна:
«лист тетяни переді мною
його я свято бережу,
читаю з тайною тугою
і начитатися не можу».
тетяна – улюблена героїня поета. ті почуття, які визивають в її душі картини рідної природи, знаходять відгук і в серці автора. поет передає її думки і почуття з особливою ніжністю, як би зрозуміти, що сам відчуває ці ж почуття:
«тетяна (руська душею,
сама не знаючи, чому)
з її холодною красою
любила руську зиму».
проте автор не завжди висловлює свої погляди і почуття через героїв, він вкладає в їх уста думки, часом не просто відмінні, а й протилежні своїм. наприклад, про онєгіна пушкін каже: «не тільки добрий мій приятель, але і мій безглуздий учень». він завжди радий відзначити різницю між світоглядом героя і своїми на життя. онєгін був байдужий до природи, мистецтва, книг, він не міг глибоко відчувати і любити. автор же – натура поетична, гостро відчуває життя, йому відкрита істина, недоступна онєгіну. пушкін, на відміну від свого героя, захоплюється природою, любить мистецтво, для нього театр – чарівний край. поет згадує:
«там, там під захистом лаштунків
минали дні мої, неслися».
для пушкіна все, що пов’язане з його юністю, прекрасне. поет вважає, що найщасливіші роки свого життя він провів в ліцеї. пушкін часто згадує про ті чи інші періоди свого життя. так, поет розповідає про заслання на південь, де він перебував у повній самоті, далеко від друзів і близьких. його єдиним супутником в подорожі по кавказу була муза, що давала йому сили, перебуваючи на засланні, відчувати красу краю і повноту життя. нарешті пушкін повертається в петербург , але це вже не той поет-романтик, який без розуму від ів. погляд пушкіна на світське суспільство петербурга змінився.
зміна поглядів автора на суспільство петербурга бєлінський поясняє наступним чином: «онєгін писаний був в продовження декількох років і тому сам поет ріс разом з ним і кожна нова глава поеми була цікавішою і більш зрілою. таким чином, весь роман ми сприймаємо через призму поглядів поета, осягаючи глибину його особистості». як точно зазначив бєлінський, особлива цінність роману в тому, що тут все життя, вся душа, вся любов поета, всі його почуття, поняття та ідеали.
Популярные вопросы