правда твоя! ох, правда, моя добра ти, моя розумна ти зо мною—і в мене наче полуда з очей упала. сама бачу, що дворянство нам біду робе. а почну батькові казать, щоб не видумував нічого, щоб жив по-старовині, — то закричить, затопа ногами, почне читать мені якісь бумаги про дворянство, затуркає мене, чагиркає, зіб’є з пантелику, і я думаю: може, ми й справді вже дворяне, — і починаю по-панськи привчаться, і самій тоді хочеться тебе за благородного віддать замі тепер не знаю, що й казати, що і робить, вимучилась зовсім і одуріла. от вже другий день ходжу до сидоровички, вчуся дворянським звичаям, щоб прийнять жениха, бо він сьогодня і приїде.
цитатна характеристика палажки
Популярные вопросы