Твір на тему: "істинні та фальшиві цінності в житті(за творчістю ліни костенко)"

Життєві цінності людини не тільки визнаються більшістю свідомих громадян, а й державою, а також міжнародним співтовариством, які представляються міжнародними міжурядовими організаціями. всі ці цінності закріплені в законодавствах країн і актах міжнародних організацій, до цих цінностей відносяться життя і здоров’я людини, різні соціальні та суспільні цінності та багато іншого. але в цілому питання з цінностями ускладнюється через те, що кожна людина має якісь власні та індивідуальні цінності, і вважає їх найбільш важливими особисто для себе. на жаль, не всі люди розумні і мудрі, а тому деякі з них поділяють фальшиві цінності. тому питання дослідження і поділу істинних і фальшивих цінностей у житті людини дійсно актуальне.

                                                  лебідь, щука і рак

                                            у товаристві лад – усяк тому радіє.                                          дурне безладдя лихо діє,                                          і діло, як на гріх,                                          не діло – тільки сміх.

                                          колись-то лебідь, рак та щука                                            приставить хуру узялись.                                        от троє разом запряглись,                                        смикнули – катма ходу…

                                              щó за морока? щó робить?                                         а й не велика, бачся, штука, -                                      так лебідь рветься підлетіть,                                      рак упирається, а щука тягне в воду.

                                      хто винен з них, хто ні – судіть не нам,                                                      та тільки хура й досі там.

Орогі  ціною дісталася  нам  перемогаі  печаль  і гнів  залишилися  про війнупо щоці  сльоза  катілася  у дідавід  сім'ї  висіло  фото  на  стіні.не зломили  духу  нашого  солдатавсю  війну  пройшов і  перемігтільки вдома, де  він  жив  коли -  тоне було  і не було  могил.з фотографії  очі  дружини  дивилисядочка  тягнула  рученьки  до батькаа  у вухах  слова, слова  дзвенілиі  бігли  сльози  по обличчю.папа,  папочка  рідний,  де ти? я  боюся, ну  чому  вогонь? ! чому  тут  всі стоять  роздягненічує  голос -  донечку  не чіпай! відомсти  за  нас,  за  всіх,  коханий! за  тебе  я  господа  прощущоб ти  був завжди  непереможнийчи не  прости  ти цього  ворогові.дорогою ціною  дісталася  нам  перемогаі  печаль  і гнів  залишилися  про війнупо щоці  сльоза  катілася  у дідавід  сім'ї  висіло  фото  на  стіні.