Знайди у вірші гном у буфеті рядки які вказують аристократичнусуть поетичного героя. що символізує гном

страшене оповідання хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той   наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і   "я-людина". борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. вони були так близькі. ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. можливо, недарма автор часто згадує образ марії діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.

  якщо він і залишиться живим, то , що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.  

1)навкруги ні душі. тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною. воно мені заважає. що там? я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип під їх вагою. ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно. я не хочу про вас думати. я краще ляжу. погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо».

2)просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. стою і слухаю. повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. і повні очі сяйва сонця, бо кожна стеблина бере від нього й назад вертає відбитий від себе блиск.

3)пізно я повертався додому. приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. в складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний ісав.

4)от-от, здає тью-і, тью-і, ті-і-і ні, зовсім не так. трійю-тіх-ті і не подібно. як вони оте роблять, цікавий я знати? б'ють дзьобами в золото сонця? грають на його проміннях, наче на струнах? сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?

разберись, , сама, где какие образы)