Твір мініатюра чим мене вразила казка "мишка"б. лепкий

Мене твір "мишка" вразив тим, що герої твору вважали що щастя в грошах, та були дуже скупими й не доброзичливими. заради того щоб зберегти свої гроші вони збрехали жінці яка прийшла попросити молока для хворої дитини, а господиня збрехала тому що н

а летние каникулы я поехал к бабушке в деревню. незадолго до моего приезда у бабушкиной коровы зорьки родился маленький теленок – бычок. он был толстенький, черненький, с большим белым пятном на лбу. я назвал его мишкой. теленок рос быстро, был подвижен. когда я брался за маленькие рога бычка, он упирался и бодал меня. как-то вечером стадо коров возвращалось домой. калитка была открыта, и мишка выбежал на дорогу. впереди шел большой бык. заметив теленка, он сердито бросился на него. ударом рогов он свалил мишку.

тот упал на землю и жалобно застонал. увидев это, я быстро побежал за . когда

с дедушкой выбежали на дорогу, то увидели зорьку, которая с жалостью облизывала своего теленка. мишка не мог сам встать. тогда дедушка взял его на руки и понес домой. у теленка была поломана нога, а из большой раны в боку текла кровь. мы промыли рану и перевязали ее. а на поломанную ногу наложили шину и туго забинтовали. в этом нам моя мама-медсестра. каждый день мы аккуратно обрабатывали рану лекарствами и перевязывали ее. я приносил теленку клевер и другие травы, подкармливал молоком. мишка быстро выздоровел. шину мы сняли, рану вылечили, и теленок стал снова веселым и жизнерадостн

в народі кажуть : " хто не працює, той не їсть".

праця одна з найважливіших потреб людини. і не лише тому, що треба їсти. непрацююча людина, не приносить користі ні собі, ні іншим. її життя стає безглуздим та ледачим.ледар їсть чужий хліб. а це несправедливо! він  руйнує і тіло, й душу.

  щоб такій людині, треба його змусити працювати. тому, якщо хочеш щось отримати, зроби це, а не чекай від інших. 

 

як не розминутися сьогодні з майбутнім 19 дек 2010  

як не розминутися з майбутнім? безперечно, йдеться про вибір життєвого шляху. куди спрямувати свої здібності? який фах опановувати? ці питання важливі для кожного з нас. та на моє. глибоке переконання, це питання слід порушити трохи інакше: слід думати про вибір шляху для україни, тоді й особисті питання буде простіше вирішувати. до цього треба докладати зусилля, тоді й вибір нашої життєвої дороги буде простішим. чому? та тому, що тоді не буде питання, їхати до києва чи дніпропетровська, чи якогось міста в україні. за деяких обставин, особливо коли підростаюче й молоде покоління докладе зусиль для суспільного добра, ми будемо запитувати себе, де нам краще підвищити свій рівень — у парижі чи лондоні, у будапешті чи вашингтоні. ми не можемо ідеалізувати майбутнє, бо ще французький філософ xix ст. п. буаст сказав: «майбутнє — це канва, по якій уява вишиває відповідно до своєї примхи, але малюнок його ніколи не буває вірним». та це не значить, що про нього взагалі не треба думати, ясна річ, що малюнок може не співпадати, але основні контури будуть промальовані чітко.

однозначним є те, що україна є не просто частиною європи, а інтегрованою її частиною. не забуваймо також про те, що геопо-літично україна поєднує схід і захід, перебуваючи в центрі європи. хоча, безперечно, у суспільстві доводиться долати залишки посткомуністичних догматів, і це відбувається в дуже непростий спосіб. на жаль, мушу констатувати, що носії російської мови (підкреслюю — не етнічні росіяни, які живуть в україні, а саме носії, скоріше великодержавницької ідеології, а не російської мови) не тільки чинять спротив європейській інтеграції україни, але й створюють нові партії, за гроші залучаючи туди молодих політиків, яких потім будуть навчати, як відстоювати грошові інтереси, а не інтереси україни.

  а мову будуть використовувати як такий собі — відволікаючий момент, так само, як вони використовують час від часу і проблему чорноморського флоту. російські політологи дали цьому визначення: «отвлєкалкі».

кожен народ має свою історію, яку намагається зберегти неко-ректованою, аби потім не повторювати колишніх помилок. у японців є, наприклад, такі мудрі висловлювання: «озирайся на минуле, коли хочеш знати майбутнє», «шануватимеш минуле — знатимеш майбутнє», — вони свідчать про те, що кожна країна в певний період часу проходить якесь випробовування на шляху поступу в майбутнє. і україна в цьому сенсі не є винятком. нарешті, слід з великою повагою й увагою ставитися до тих національних меншин, що живуть на території україни, адже вона для них стала батьківщиною, — про це ні на мить не слід забувати.

тож щоб не розминутися з майбутнім, треба добре знати минуле й чітко уявляти собі майбутнє. а для цього має бути воля народу, бажання кращого життя і відданість своїй землі.