Образ української жінки в історичних піснях думах та піснях марусі чурай

щоб ми не робили,де б ми не були-своїми вчинками ми карбуємо свій авторитет перед друзями та знайомими.людська праця з давніх-давен була візитною картою кожного із нас. праця зробила з мавпи людину,і не даремно,адже за вдяки своїй праці ми маємо можливість доцільно існувати в цьому світі.і не треба розпочинату ту роботу,яка тобі не під силу,адже навідь маленька праця оцінюється гідно оточуючими нас людьми,ніж безділля та не робство.і не треба соромитись проявляти свої здібності в будь-якій справі.

зрада - дл всіх людей, це слово асоціація з чимось не хорошим, підлим. і я звичайно не виняток. мені здається, що якщо ти завяєзуєш дружбу з кимось, то ніколи не зраджуй цій людині, а будь з нею до кінця, в усіх скрутних ситуаціях, тому що якщо ти обрав людину в якості свого друга, то залишайся з ним назавжди. я не розумію вислову "друзі напрокат", в моєму баченні друг він або є, або його немає взагалі, це не явище і воно не абстрактне. а ті хто відносяться, до друзів які приходять і йдуть, не мали ще справжнього друга, і не вміють ним дорожити. зраджують не лише друзі, а й близькі кохані люди. і це набагато гірше, ніж втратити друга, тому що коли ти любиш, ти починаєш проживати з коханим одне життя, а після зради його потрібно розірвати, а це процедура болюча. проте сама страшна зрада, це коли тебе зраджують твої рідні, ви не дивуйтесь буває й таке. і саме в цей момент ти не знаєш навіть чи варто продовжувати жити. я розумію, що боротись зі зрадою безглуздо, але почати цінити всіх ніколи не пізно.