мело, крутило по землі, що було сили. свіча горіла на столі, свіча горіла. немов безжурний рій комах, так сніг лапатий летів знадвору попід дах, просився в хату. завія креслила на склі круги та стріли. свіча горіла на столі, свіча горіла. наверх у зблисках вогняних злітали тіні. сплетіння рук, сплетіння ніг, шляхів сплетіння. додолу впали — чути тріск — два черевички. слізьми на сукню капав віск — плакала свічка. і все губилося в імлі холодній, білій. свіча горіла на столі, свіча горіла. війнуло з покутя — й вогонь, здійнявши крила, жар від розпечених долонь живив щосили. хурделі люті були й злі, яке їм діло, що десь на нашому столі свіча горіла.
Ответ дал: Гость
не робіть поміток на моих сторінках.не загинайте мене по корінцю! адже я така гарненька та яскрава - щойно з типографії. для того, щоб я народилася, мене написав автор, потім надрукувала друкарка, перевірив редактор. художник намалював малюнки. а надрукували мене на папері, виробленому на фабриці із могутніх дерев.
ти бачиш, скільки праці багатьох людей зібралось в мені! а ти хочеш мене обмалювати? навіщо? я же можу стати в нагоді твоєму братику (чи сестричці).
і взагалі, потрібно берегти всі книжки, а не одну мене!
Популярные вопросы