Проблема жіночої емасипації у творах о. кобилянської

зимуве теплу, як мачушине добро.зимою деньок, як комарів носок.місяць лютий спитає, чи взутий.уночі тріщить, а вдень плющить.зима без снігу — літо без хліба.хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.хто про землю дбає, вона тому повертає.добре грунт угноєш — урожай потроїш.                                                                                                                                                                                                           козак з біди не заплаче.береженого бог береже, а козака шабля стереже.хто любить піч, тому ворог січ.сміливість кріпості бере.не такий страшний чорт, як його малюють.                                                                                                                                                                                             як нема сили, то й світ не милий.найбільше багатство — здоров'я.здоров'я маємо — не дбаємо, а стративши — плачем.скрипуче колесо довго їздить.в здоровому тілі — здоровий дух.без здоров'я нема щастя.гарна дівчина, як у лузі калина.вуси — честь, а борода й у цапа єсть.                                                                                                                                                                                                     нема того краму, щоб купити маму.рідна мати високо замахує, а б'є.які мама й татко, таке й дитятко.яке коріння — таке й насіння.яке зіллячко, таке й сім'ячко.який сава — така й слава.багато няньок — дитина без носа.шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.                                                                                                                                                                           місяць лютий — месяц февраль; взутий — обутый; дбає — беспокоится; грунт угноєш — землю удобришь; у цапа — у козла; крам — товар; татко — отец; батьки — родители; заздрий — зависливый; небіж — племянник.

кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. у всіх є право вільно висловлювати думку. хоча, у драмі кальдерона"життя-це сон", сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. хоча наприкінці твору ми бачимо, як сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. і тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі.  у сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.