Твір «у чому вбачають сенс життя герої п'єси «сто тисяч»? ».

сенс життя.. про нього так часто говорять, так часто роздумують… а що ж це, взагалі, таке? чи можна на це питання дати однозначну відповідь?

сенс життя – це те, без чого воно буде нецікавим та беззмістовним. хтось шукає його у екстремальних пригодах, хтось – у родині та дітях, а хтось не уявляє свого життя без влади та грошей…та найголовніше, на мою думку, все ж таки не матеріальні цінності, адже без них можна жити щасливо. якщо для людини гроші стають сенсом життя, то вона втрачає свої моральні якості. так само і ті люди, які прагнуть влади. не дарма говорять, що перевірити кожного з нас можна двома речами: грошима та владою. і, на жаль, мало хто проходить цю перевірку – більшість пі спокусам…

пір'я [=0-=0] [п'ірйа] 4 букв, 5 звуків, 2 склади

моря [-0=0] [мор'а] 4 букви, 4 звуки, 2 склади

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.