давні легенди
звернемось спочатку до загальнодоступного джерела інформації — книги „літопис руський” (іпатський список).
„коли ж поляни жили осібно і володіли своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм, — то було між них [між — р.н.] три брати: одному ім’я кий, а другому — щек, а третьому — хорив, і сестра їх — либідь. і сидів кий на горі, де нині узвіз боричів, а щек сидів на горі, яка нині зветься щековицею, а хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона хоривицею. зробили вони городок, на честь брата їх найстаршого назвали його києвом.”
ця інформація добре знайома всім ще зі шкільної парти, і, як видається, немає підстав ще щось додатково шукати-вишукувати. такий підхід був би правомірним, якби не одне суттєве „але” — у процитованому вище тексті проглядається зовсім інший зміст. який саме?
якби названі в тексті імена — кий, щек, хорив і либідь — були б власними іменами, то чому ж вони не збереглись і донині, як-от: олег, ольга, ігор, рюрик та інші? на мою думку, тут ідеться про братні або просто роди, а те, що ми, нащадки, сприймаємо як імена людей — насправді назви цих родів або ж назви поселень з попередніх місць проживання цих спільнот.
Популярные вопросы