Ого навчає нас біблія? згідно з розповіддю старого заповіту після виходу з єгипту ізраїльтяни під проводом мойсея дісталися до сінайської пустелі. бог, зустрівшись із мойсеєм на горі сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. провідним мотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ "не сотвори собі кумира", який означав вимогу єдиної віри. оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати кумира може сприйматися як застереження від бездумного поклоніння скороминущим цінностям і ідеалам.заповідь "не призивай імення господа, бога твого, надаремно! " може сприйматися як вимога етична — не спекулювати шанованими поняттями без потреби.наступна заповідь "шануй свого батька та матір свою, щоб довго були твої дні на землі" навчає шанувати батьків не тільки заради продовження тривалості власного життя, а й для того, щоб бути позитивним прикладом для дітей: ти шануєш батьків, і, спостерігаючи це, твої діти будуть шанувати тебе в похилому віці.наступна заповідь "не вбивай! " вона стосується всього живого — людей і тварин. тварину не можна вбивати без потреби. вбивство людини — це смертний гріх. це ж стосується і самогубства — сам себе не вбивай, бо життя подароване людині богом, і тільки він може його відібрати.заповідь "не чини перелюбу! " навчає чистоти й цнотливості у стосунках між чоловіком та жінкою.тільки те, що створене твоєю власною працею, належить тобі, —
Спасибо
Ответ дал: Гость
одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.
Ответ дал: Гость
людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.
Популярные вопросы