входить до циклу «невільничих поезій». жанр: медетація, в якій автор осмислює недолю свого «занапащеного, нещасного краю» , під’яремне життя в якому викликає і сором, і жаль, і сльзи. ідея: о сліз таких вже вилито чимало,- країна ціла може в них втопитись; доволі їм вже литись,- що слози та, де навіть крові мало … — це заклик до дії за визволення рідного краю. сльози – ключове слово у поетичному тексті, однак значення щоразу увиразнюється контекстом: лірична героїня ладна «ридати» над лихом україни, що перевершує усі бачені насильства, однак «соромиться» сліз , що ллються від безсилля. яскравий взірець громадської лірик, цей вірш демонструє «твердий і мужній тон»(м.зеров), співчуття патріотки до страждань нації реалізується у проповіді високого вчинку в ім’я майбутньої свободи.
Спасибо
Ответ дал: Гость
всеволод нестайко. кмітливий, життєрадісний.
пише, мріє, радіє.
написав відому на весь світ книгу.
письменник
Ответ дал: Гость
кутаються у хмари сині карпати. про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. підгір’ мальовничий куточок україни, тут 27 серпня 1856 року народився іван франко в селі нагуєвичі на дрогобиччині в заможній сім’ї коваля яця франка. батько вмів кувать плуги, пі молот слухався його долонь, cин ловив отецьке кожне слово в тісній кузні, де не гас вогонь. говорив коваль про кривду люту, про життя нестерпне бідняка. і несла та мова часто чута гнів у серце юного франка. скільки він у кузні перемріяв, скільки він снаги набрався там, щоб за горе мстити лиходіям, вказувати правду трударям! у цьому селі проминуло дитинство івана франка, тут він часто бував, коли навчався у дрогобичі і львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту. і франко закінчив дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. дебютував у львівському студентському журналі „друг” у 1874р. мужнів, загартовувався і.франко, навчаючись у львівському університеті. з під його пера виходять такі вірші: „гімн”, „каменярі” , „товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. такого сильного революційного голосу після смерті т.шевченка україна ще не чула.
Популярные вопросы