киї украї ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. ось уже понад xv століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної європи — київської русі.
софія київська і золоті ворота княжого міста, видубецький монастир і києво-печерська лавра із залишками успенського собору, старовинний поділ і сивочолий дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
з висот київських пагорбів далекі простори поза дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? хто були оті будівничі міст, храмів,
пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі без минулого немає майбутнього. у захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми о. олеся.
Популярные вопросы