Головна думка казки говорюща риба ємма андрієвська

1.літній вечір 1518 р.     2.початок весілля в церкві св. духа.     3.ворожка.     4.дивне ворожіння.     5.оддалік почулися крики.   6.татари йдуть!   7.настуня в полоні.   8.серед своїх-настя, в полоні-хуррем.   9.навчання полонянок корану,історії,поведінці.   10.перебування в сулеймановому гаремі.   11.зустріч із султаном.   12.сулейман довго від неї не ві     13.довга розмова з величним правителем.   14.султан здивований чужоземкою.   15. султан закохався в християнку.   16.зависть подружок.   17. зустріч з кізляр-агою.     18.отримання титулу "хатун".     19.служіння її слуг.   20.розмова з вченим про настю.   21.бувший монах кізляр-ага.   22.не прощається лиш зрада церкві.

. я вважаю, що релігія дуже є по-справжньому праведним людям зберегтися в нашім суспільстві, подібно діамантам, які сіяють у купі каменів, ще не покрившись пилом і брудом.

саме такі люди вірять у духовне відродження суспільства й саме завдяки їм нас ще можна врятувати від моральної деградації.  коли пишеш про любов і милосердя, мимоволі згадуєш поїздку в міському транспорті в годину пік. це видовище жахає. юрба народу з перекрученими злістю особами влітає у відкриті двері, давлячись і штовхаючись. ця картина прекрасно ілюструє «любов» друг до друга й безкорисливе «бажання ».  що ж отут говорити про безкорисливість? про нього не може бути й мовлення. допускаю, що люди можуть родичам і друзям, але я дуже рідко спостерігаю цю картину серед незнайомих один з одним людей. все це змусило задуматися мене над питанням: «чому? » щоб вилікувати від хвороби, треба знати її причину.

любов , чесність, милосердя - без цих чеснот померає людська душа.

не потрібно зраджувати своїм принцрпам, але при цьму не бути жорстоким і байдужим до людей, які потребують твоєї .