Усім нам добре відома біографія тараса григоровича шевченка — геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі. адже шевченко був сином кріпака, народився й виріс в українському селі, пізнав злидні, голод, зневагу. про це він розповідає у своїх творах, зокрема в автобіографічній поезії "мені тринадцятий ", яка була написана в далекій орській фортеці, де поет перебував на засланні.головний герой твору — тринадцятирічний хлопець-пастух, кріпак і сирота. природа зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, вносить у душу малого сироти відчуття спокою й тихої радості. хлопчик молиться богові, дякуючи за сонце, теплий день, раптом герой усвідомлює, що він — кріпак, і це боляче ранить серце підлітка: не дав мені бог ніі хлинули сльози,тяжкі це почуття триває недовго: поява щирого й доброго друга — оксани — проганяє страшне відчуття, природа знову радіє разом із дітьми: неначе сонце засіяло,неначе все на світі стало моє кожна людина з теплотою згадує своє дитинство. ці спогади пов'язані, передусім, із батьками, найкращими друзями, дитячими забавками й безтурботністю. життя дітей, що народилися кріпаками, не могло бути безтурботним: змалку вони працювали поруч із дорослими, рано втрачали батьків, що помирали від хвороб та непосильної праці. тому одна з провідних думок вірша — засудження такого суспільного явища, як кріпацтво. інша ж думка — кожна дитина має право на щасливе дитинство й потребує піклування та любові.
Спасибо
Популярные вопросы