Епітет — це слово чи словосполучення, завдяки особливій функції в тексті, є слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості, насиченості.епі́тет- визначення при слові, що впливає на його виразність.порівняння – порівняно – проти іменником порівняння українці користуються досить широко. “чудним видалось йому самому порівняння тонконогої в коротенькій спідничці дівчинки з перепеленям на стерні” (андрій головко). без порівняння – незрівнянно. “щасливий буду, коли напишете мені про свої роботи, які мене без порівняння більш цікавлять, ніж власні” (михайло коцюбинський). над усяке порівняння – незрівнянно більше, краще. у цих реченнях, висловах порівняння звучить цілком природно. чого не можна сказати про фрази, в яких воно вжите з прийменниками в і при як відповідник російських по сравнению, сравнительно. ось одна з них: “при порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень”. тут правильно було б: як порівняти середні місячні температури (порівнюючи середні місячні температури), з порі виходить. прислівник порівняно слушний там, де йдеться про порівняння з ким-, чим-небудь. “порівняно з іншими бронников мав добрий заробіток – професія машиніста по південних економіях вважалася досить дефіцитною” (олесь гончар). з таким самим значенням інколи виступає й прийменник проти: “і стіл був багатший проти звичайного” (леонід смілянський), “проти того ж періоду минулого ” (з газети). 2. порівнюючи – порівняно порівнюючи. природно звучить як дієприслівник (якщо воно відповідає російському сравнивая): “порівнюючи показники нинішнього і минулого років, бачимо рух уперед”. однак як прислівник (аналогічний російському сравнительно) в сучасній мовній практиці вживається порівняно.
Спасибо
Ответ дал: Гость
рассказ е. носова "белый гусь" мне понравился, хотя о таких произведениях нельзя говорить однозначно, ведь они не просто нравятся, а волнуют и трогают душу. главный герой рассказа — белый гусь. он был красивый: "тугие перья одно к другому так ладно пригнаны, что казалось, будто гусь высечен из глыбы рафинада". ходил гусь всегда важно и степенно и считал себя самым главным в деревне. его называли адмиралом: "все у него было адмиральское: и выправка, и тон, каким он разговаривал с прочими деревенскими гусями". белому гусю самому пришлось воспитывать гусят, потому что их мать погибла под колесами автомобиля. более внимательного и заботливого отца сложно представить. он никого не подпускал близко к своим гусятам. оберегая своих детей, белый гусь прогонял других птиц, шипел на людей, погнался даже за бычком и выгнал его с луга. однажды, когда гуси были на лугу, неожиданно полил холодный ливень. все гуси легли на траву, а под ними спрятались маленькие гусята. косой холодный ливень перешел в град, и гуси не выдержали и побежали прятаться в кусты лозняка. оставленные взъерошенные гусята жалобно кричали вслед своим родителям и падали в траву под ударами града. один белый гусь сидел не шелохнувшись, иногда вздрагивая от безжалостных ледяных ударов. дождь закончился, но на середине луга неподвижно лежала белая птица, по ее клюву текла струйка крови, а из-под сильных крыльев выбирались дети. белый гусь погиб, но спас своих гусят, оставшись до конца храбрым и стойким. мне жаль, что белый гусь погиб. я восхищаюсь его самоотверженным подвигом.
Популярные вопросы