Поема «євшан-зілля» є для мене дуже повчальною. вона заставляє мене запитати : «чи є я справжнім патріотом землі? » якщо б зі мною сталось таке, як із сином хана, то чи пожертвувала б я кращим життям заради батьківщини. чи досить мені було б почути рідну пісню, щоб згадати дитинство, рідні поля, озера й ріки. поема закінчується риторичним запитанням: «де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, шлях у край свій повороту? ! » на мою думку, ця поема є актуальною й зараз, оскільки сьогодні ддуже багато патріотів є лише на словах, а справжніх, які показують свій патріотизм ділами – одиниці. можливо, прочитавши цю поему дехто б змінив свою матеріальну мрію на духовну. адже це крок до кращого життя і часткове здійснення матеріальної мрії.
порівняння: ти випив самогону з кварти і біля діжки в бруді спиш, - а там десь голуби, мансарди, поети, сонце і париж!
Ответ дал: Гость
є два види краси : зовнішня й внутрішня. перша тимчасова, а друга - з роками лише стає сильнішою та примітнішою. це краса людського серця. це милість, прощення вірність та справедливість. ті якості, без яких наш світ не мав би жодного шансу на спасіння. коли дитина ніжно обіймає стареньку мати, коли слабкий стає на захист ще слабкішого, коли силою любові звільняються від тягаря смертельної хвороби, коли діти йдуть на смерть заради батькі не можливо назвати всі сторони краси людської душі! вона багатогранна. вона приносить радість, заспокоєння чи підіймає на подвиг заради незнайомої людини.
велич людської душі в тихих щоденних проявах любові до дітей чи батьків, у славетних вчинках, які пам"ятають віками. вчить свою душу шляхетності, і тоді світ стане кращим!
Популярные вопросы