Скласти план до легенди "як виникли карпати"

Як виникли карпати колись на нашій землі була величезна рівнина, вкрита травами, деревами; по ній протікали струмки та річки, багаті на рибу. усім цим володів велетень силун. він добре вмів господарювати, мав багато черід корів, волів, отари овець, стада свиней. а гусей та качок, курей просто не злічитиі  палац у силуна був із мармуру, шпилі сягали до хмар. замість ліжка у нього — золота колиска, вдень відпочивав у срібному кріслі.  слуги обробляли землю, годували худобу, примножуючи багатство велетня. самі ж тулилися в землянках, а кидати роботу не сміли. так до кінця життя й були кріпаками.  був серед челяді хлопець карпо дністровський, який прийшов з берегів дніпра ще десятилітнім, щоб працювати й бідній матері. добре працював карпо, ще й іншим . за це його всі полюбили. пройшло десять років, і карпо вирішив повернутися додому.  побачивши силуна, парубок сказав йому, що хоче отримати свою платню й піти до матері. до цього ще ніхто не насмілювався так робити, тому пан дуже розлютився. схопив він карпа, подняв і вдарив об землю так, що аж яма утворилась. але слузі нічого не сталося, він відчув від матінки-землі непереможну силу, схопив велетня і вдарив ним об землю так, що той опинився у підземній печері. став силун вибиратися, бити ногою в земну кору, а та не піддається, тільки вигинається. так і утворилися гори, а найвищі там, де гуцулыцина.  уранці наймити побачили, що навколо постали лише гори, а панський палац провалився у прірву, яка одразу ж заповнилася водою й утворилося озеро. назвали його синевір. горам на честь карпа дали назву карпати. люди залишилися там жити й працювати.  силун і тепер не стих під землею, все пробує вибратися, але не має такої сили, бо постарів.  легенда пояснює назву гір карпат, уславлюючи при цьому богатирів, захисників простих людей, таких, як карпо. злих панів, що знущалися над кріпаками, народна фантазія покарала тим, що загнала під землю. інколи в горах бувають землетруси, які люди пояснювали тим, що це силун намагається вирватися з печери, куди його загнав сміливий і сильний парубок карпо.

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

 

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *