Аналіз твору"гомін, гомін по діброві".

Народна пісня "гомін, гомін по діброві" належить до козацьких пісень. запорозькі козаки — мужні захисники своєї рідної землі. кожен хлопчик змалку готувався до служби у війську. на запорозькій січі був вій кодекс честі: треба виявляти мужність і стійкість у боротьбі ворогами, не кидати товаришів у біді, ставити громадські інтереси вище особистих. хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. про це й говориться у творі. у пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне зображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова.

Кожного дня юрко думав про той випадок, йому було дуже соромно повертатися влітку до села. він зрозумів, що брав від світу лише те, що задовольняло його примхи і не розумів поведінки дівчинки з чистою душею.

наступного літа юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. він стояв і подумки шукав навколо тосю. і ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась юркові і запропонувала усім разом підти до річки.