давним-давно, може, за мільйони світлових літ, коли наша планета була звичайнісіньким уламком якогось невідомого світу й гасала по чорному космосу без руля і без вітрил, не було на ній нічого, крім товстелезного льодяного панцира. єдиним господарем на тому льодовищі був мороз, а владарювала льодяна королева. тепер уже кожному малюкові відомо, що навіть у глибокому космосі достобіса усякого мотлоху, тож морозові клопоту вистачало — пильнувати за чистотою у своєму господарстві та переповідати космічні плітки королеві, яка ховалася від жахів космічного безладу у льодяному палаці. маленьке космічне тіло, якому лише колись судилося стати планетою земля, мандрувало невідомо куди, то стикаючись, то розбігаючись із подібними собі. іноді воно наближалося до котроїсь з великих зірок, і тоді льодяний панцир майбутньої землі вловлював далеке проміння, міріади кольорових блискіток спалахували у найдрібніших його кристалах. в одну мить холодна і темна космічна мандрівниця перетворювалася в осяйну ах!
ось так миттєво, з нічого народжуються мрії.
у холодних серцях наших мандрівників зародилася ще неясна, невизначена мрія про свою зірку. свою! і саме на той час прокотилися космосом чутки, плітки і пересуди про якусь молоду — просто навіжену! — зірку, яка сама не знає, чого хоче, але клопоту завдає усім. то у якійсь зоряній системі зіб’є з курсу цілком поважну планету, то посвариться з бовдурами-астерої або засипле космічним пилом чорну діру, до якої всі вже настільки звикли, що й не помічали. чого вона шукає, та зірка? мороз і льодяна королева побурчали для годиться щось про нинішню молодь, але кожний з них тайкома подумав: коли б вона прилетіла до нас! яким би осяйним стало наше життя! і сила їхньої мрії про свою зірку була така могутня, що крізь усі космічні перепони досягла молодої фантазерки, і зірка стрімголов помчала на поклик. її ще ніхто й ніколи так сильно не жадав! льодяне королівство не встигло підготуватися до зустрічі з жаданою гостею. його аборигени тільки снили своєю зіркою, коли вона зопалу пробила льодяний панцир майбутньої планети й застрягла в самісінькій середині. її пульсуюче тіло навіки залишилося гарячим серцем землі. удар був таким сильним, що коли мороз і льодяна королева отямилися, їхня космічна домівка вже влетіла в сонячну систему, і сонце, засліплене святковим блиском льодяного королівства, одразу полюбило її, включило у сув’язь своїх планет і визначило найкращу з усіх можливих орбіт.
Популярные вопросы