Я БУДУ ОЧЕНЬ БЛАГОДАРЕН: Як відбувається діалог мистецтв заходу і сходу?​

Объяснение:У наш час саме полікультур-ність стає основним принципом розвитку людства. Зупинимося на цьому явищі детальніше і почнемо з прикладів.

В Україні на Хмельниччині є стародавнє місто Кам’янець-Подільський — справжній музей просто неба. Його архітектура вирізняється самобутністю і творить своєрідне полікультурне середовище. Протягом століть місто неодноразово ставало здобиччю численних завойовників: монголо-татарських ханів, литовських князів, польських королів, турецьких султанів. Під час одного з таких нашесть у центрі міста було зведено масивну споруду костьолу. За часів турецького панування споруду реконструювали, перетворили на мусульманську мечеть, а поруч добудували мінарет. Після поразки турецьких військ на мінареті поставили скульптуру. Так відбувався «архітектурний діалог» Заходу і Сходу, який триває і дотепер.

Таких прикладів у нашій країні та за кордоном можна навести чимало. Типові далекосхідні пагоди можна побачити в європейських містах, зокрема в Брюсселі. Екстер’єри та інтер’єри цих споруд (арх. А. Марсель) прикрашені розкішним декором, в якому дивно переплелися місцеві і східні елементи. Зокрема, зображення сцен самурайських битв на вітражах, скульптурки різнокольорових драконів, китайські сувої з пейзажами, меблі і вази витонченої роботи, привезені з Піднебесної.

практически всю площадь картины занимает фигура идущей прямо на зрителя богоматери, несущей на руках младенца христа. завернутый в пелену младенец изображен с поднятыми вверх и тянущимися к зрителям руками. он как бы благословляет, представших перед ним. как и должно быть в любой иконографии, головы обеих фигур окутаны золотистым свечением, олицетворяющим их божественную суть. оригинально выполнен фон, на котором изображены фигуры. нельзя с определенной уверенностью сказать ступает ли богоматерь по земле или движется по небесам.

лица богоматери и младенца необычайно живые. это не канонические лики смотрящие со стандартных икон. на полотне васнецова зрители видят обычных людей. фигура младенца и его положение также вполне естественны, и не вызывают ощущения фантасмогоричности происходящего. глядя, на полотно у зрителя возникает образ обычной женщины, несущей на руках ребенка. ее глаза печальны, но они светятся невероятной любовью к своему сыну и ко всему миру.