Твір за трагедією В. Шекспіра"Гамлет".

Твір на тему “Образ Гамлета” за твором Шекспіра “Гамлет”

Гамлета кожен сприймає по-своєму. Хтось вважає його борцем, хтось – слабохарактерною, але все ж цього персонажа знають і люблять дуже багато.

Гамлет є героєм однойменної п’єси У. Шекспіра. Данський принц колись був щасливим юнаків, з люблячою сім’єю, коханою дівчиною і справжніми вірними друзями. Одного разу у героя помирає батько, і з цього моменту його життя перевертається з ніг на голову. Мати виходить заміж за брата свого покійного чоловіка. Клавдій стає новим королем. Уві сні Гамлету є привид померлого батька, який розповідає, що винен у всьому Клавдій, і просить помститися. Колишній світ Гамлета починає валитися.

Раніше Гамлет вважав людину вінцем творіння, центром Всесвіту, який може абсолютно все. А тепер він розуміє, що абсолютно безпорадний. І задає питання: “Бути чи не бути?” Ця фраза відома всьому світу, вона на вустах навіть тих, хто не знайомий з твором. Що ж краще, визнати і прийняти недосконалість світу цього? Або боротися за справедливість всупереч усьому? На його думку, чесні люди на нашій землі велика рідкість, їх одиниці на десятки тисяч. А “Данія – тюрма… з безліччю темниць”.

Можливо, Гамлет і далі жив би зі своїми переконаннями, але події, що відбулися змусили цю людину подивитися по-новому на все навколо. Герой перебуває в повному розпачі, на межі. В результаті його свідомість немов роздвоюється, і чим далі, тим більше.

В остаточному підсумку герой так і не знайшов для себе правильної відповіді. Нікуди не пішли сумніви, що терзали його. Гамлет немов випромінює страждання і песимізм, але з величезною силою. Можливо в цьому причина такої великої прихильності читача до цього героя. Цей твір вчить нас тому, що не можна бути закоханим в ідеал людини, не можна вірити в його могутність. Як не сумно, але цей світ далекий від досконалості. Не варто цього забувати. Краще сподіватися на краще, але бути готовим до найгіршого. Тоді жодна ситуація не зможе так зруйнувати світ людини, як це сталося з Гамлетом.

«… и вдруг я заметила, что по другой стороне моста медленно ползет красивая приземистая зеленоватая, похожая на большого жука-бронзовку машина. перед у нее был узкий, сверкающий, пологие крылья плотно прижаты к бокам, вытянутые фары словно вросли в туловище машины. машина медленно ползла по мосту. в ней сидело двое. когда машина поравнялась со мной под большим фонарем моста, мне почудилось, что люди в машине смотрят на меня. машина медленно прошла дальше, но вдруг повернула круто, быстро скользнула на другую сторону моста и пошла мне навстречу. у меня заколотилось сердце. бесшумно подкатив, машина остановилась недалеко от фонаря. сидевшие в ней бесцеремонно разглядывали меня.

– она?   – услышала я негромкий голос.

– она, она, сан-дмич, . чем не устя?

– всюду вам устя мерещится!

– а безброва-то, безброва до чего!

– и конопатинки просто прелесть. а? мадрид и лиссабон, сено-солома! неужели нашли?

я боялась пошевельнуться, у меня не хватало духу еще раз оглянуться на машину. я стояла, замерев у перил, схватившись за них обеими руками. я слышала, как за моей спиной хлопнули дверцы машины. тихие шаги послышались позади меня.

«уж не шпионы ли? » – подумала я. …»

в былине о землепашце микуле и князе вольге ясно выражена крестьянская идея: будничный труд крестьянина поставлен выше воинского. неоглядна пашня микулы, тяжела его соха, но он легко с нею, а дружина князя не знает, как и подступиться к ней - не умеет выдернуть её из земли. из микулиного рассказа князь узнаёт, что пахарь один справился с разбойниками, позвал его к себе в дружину.тут ещё микулина кобылка обошла княжеского коня: видно, непростая была лошадка. тут и вольга проникся уважением к пахарю и спросил его имя, а в те времена это была великая честь.