"Можно ли, по вашему мнению, считать Каратаева носителем подлинной всенародной правды?"
​

Платон Каратаев– это человек, который смог приобщить Пьера Безухова к народному началу и мудрости простых людей. Он – настоящий философ. Неслучайно Л. Н. Толстой дал Каратаеву имя Платон. Его речь полна народными присказками, от этого обыкновенного, казалось бы, солдата веет мудрым спокойствием. Платон Каратаев – один из представителей русского крестьянства. С ним знакомится Пьер Безухов в плену. После того, как он стал свидетелем страшного события – расстрела пленных, Пьер потерял веру в человека, в разумность его поступков. Он находится в подавленном состоянии. И именно встреча в бараке с Платоном вернула графа Безухова к жизни. Платон воспитан на христианских традициях, а религия призывает нас к терпению и послушанию, жить «не нашим умом, а божьим судом». Поэтому он никогда не испытывал зла и обиды к людям. Раз уж так сложилась судьба, то нужно с честью выполнять свой воинский долг, защищать свою Родину: «Москва – она всем городам мать». Платон – патриот, Россия для него – это родная мать, и ради нее можно и с жизнью расстаться. Его философия - философия христианская. А религия жить любому человеку, в каких бы тяжелых условиях он не оказался, какие бы серьезные испытания не выпали ему. Это народная мудрость, сформированная веками.

«Но жизнь его, как он сам смотрел на нее, не имела смысла как отдельная жизнь. Она имела смысл только как частица целого, которое он постоянно чувствовал».

Объяснение:

надеюсь

bitcoins im like fighting ass

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

снова бой,стоит солдат,снова в строи , вперед комбат ,пришла война , бесстрашно к людям , и никогда мы не забудем , о природе , те тропинки ,тех ,и   те снежинки что летят , и  словно теплым покрывалом точно пух оно упало на нас вдруг . 

к последнему не могу подобрать рифму

что-то типа такого