"Портрет, ширма і ніж Доріана Грея" написати твір, терміново!​

У своєму романі «Портрет Доріана Грея» Оскар Уайльд висвітлив важливі проблеми, пов’язані з особистими, соціальними і культурними аспектами стосунків між людьми. Через створені художні образи письменник розкрив взаємозв’язок між внутрішнім світом людини і мистецтвом.

Наприклад, на думку одного з героїв роману — художника Безіла, мистецтво є певним дзеркалом душі людини, яке відбиває її спрямування, почуття і моральні якості. Автор ніби вкладає у власний твір частинку своєї душі, а сам роман відображає духовний світ зображуваних О. Уайльдом героїв. Але при цьому долю будь-якого твору мистецтва визначає не його автор, а його власник.

Головний герой роману Доріан Грей поклав увесь тягар своєї брудної душі на власний портрет. І картина мовчазно несла цей тягар та старіла замість оригінали доти, доки смерть не забрала її власника. Лише після цього вона повернулася до первісного вигляду.

Тісно пов’язаний з цією ідеєю і образ іншого героя — лорда Генрі. Він теж був своєрідним творцем. Але він займався не створенням твору мистецтва, а створенням душі Доріана Грея. Його дієвим інструментом була хибна філософія, яка полонила розум юного і недосвідченого Доріана своєю таємничістю і новизною, а в той же час підточувала неспокушене злом серце юнака.

Лорд Генрі вмів заспокоювати сумління Доріана Грея, він навчав його не надто піклуватися про мораль, с чого і почав своє падіння у безодню головний герой роману. Мабуть, у нього була можливість зупинити своє падіння після самогубства його коханої Сібілли Вейн. Це був короткий час, коли Доріан з тяжким серцем розмірковував про своє ставлення до юної акторки, яке привело до смерті дівчини. Але й тут втрутився лорд Генрі, який спростив трагедію почуття Сібілли і переконав Грея, що її смерть стала лише останньою роллю актриси.

Крок за кроком Доріан Грей перетворювався з людини з чистим і добрим серцем на злочинця та егоїста, доки зовсім не знищів власну душу. Зображуючи життя Доріана Грея, О. Уайльд стверджує, що тільки сумління здатне контролювати вчинки людини і її життя, тільки воно здатне хоч і не виправити усе, але докорити. І людина буде жити доти, доки буде жити її сумління, яке може знищити лише вона сама. А портрет у романі виконав роль магічного дзеркала, у якому відображалося падіння головного героя і яке наочно підтвердило думки письменника

авторы удиляют этому особое внимание, потому что хотят донести до читателя то что сами когда пережили, даже в детстве.узнав больше о авторе, прочитав его биографию-автор заинтеревовывает читателя! после чего читатель удиляет больше внимания прочитанности

от природы софия наделена хорошими качествами: сильным умом, независимым характером. она способна глубоко переживать и искренне любить. эта девушка получила хорошее образование и воспитание. героиня увлекается чтением французской . но, к сожалению, все эти положительные черты характера софьи не могли получить развития в фамусовском обществе. представление о людях она черпала из сентиментальных французских романов, эта развила в софии мечтательность и чувствительность. поэтому она не случайно обратила внимание на молчалина, который своими особенностями и своим поведением напоминал ей ее любимых героев. однако нельзя сказать, что софья ослеплена: она способна оценить избранника критически.  софия еще и потому полюбила молчалина, что ей, девушке с характером, нужен в жизни человек, которым она могла бы . любовь шацкого к героине нам понять одну истину: характер софьи под стать самому шацкому. в свои семнадцать лет она не только «расцвела прекрасно», но и проявляет завидную независимость мнений, немыслимую для таких людей, как молчалин или даже ее отец. об этом говорит такая реплика софьи: «что мне молва? кто хочет, так и судит»

желая наказать чацкого за его язвительное отношение к молчалину, именно софья распускает слух о сумасшествии чацкого. романтическая , сентиментальная маска сорвана теперь с софьи и открывается лицо раздраженной, мстительной московской барышни. но расплата ждет и с., потому что развеялся ее любовный дурман. она стала свидетельницей предательства молчалина, оскорбительно отзывавшегося о ней и заигрывавшего с лизой. это наносит удар по самолюбию с., и вновь обнаруживается ее мстительная натура. "расскажу всю правду батюшке", - с досады решает она. это еще раз доказывает, что любовь ее к молчалину была не настоящей, а книжной, придуманной, но эта любовь заставляет ее пережить свой "мильон терзаний".