В чем особенность традиционного для русской литературы образа «лишнего человека» в рассказе И. С.Тургенева «Гамлет Щигровского уезда».
А необычности героя
Б отрицании себя
В в отсутствии имени
Г это рассказ героя

«слово о полку игореве» - признанный шедевр . «слово» настолько яркое произведение, что многие ученые, и зарубежные, долго не могли поверить, что это настоящее древнее произведение, а не подделка девятнадцатого века. к счастью, существует много научных работ, доказывающих, что это не так.

«слово» рассказывает о сражении князя игоря святославовича с половцами. начало похода сопровождается многими дурными предзнаменованиями: волнуются звери и птицы, войско игоря закрывает тень от солнечного затмения: «середь бела дня ночная тень ополченья покрыла». первый бой князь выигрывает, а второй – проигрывает. почему же гораздо подробнее, чем победа, описывается автором поражение?

сквозь все произведение проходит мысль неизвестного автора «слова» о том, что сила княжеств в единстве, что сейчас русь раздроблена и едина, князи увязли в междоусобицах, а победить врагов родной земли можно только объединившись, не по одиночке. именно поэтому первое сражение, в котором войска выиграли, не подробно описывается автором, его больше интересует второе, поражение в котором подтверждает его мысль – один из князей может одержать небольшую победу над половцами, но окончательно сломить врага можно только объединившись против него всей землею.

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

всегда   было   тяжело   жить   вдали   от   родины.не   исключение   и   сегодняшние  украинцы   которым   приходиться   работать   за   границей ,но   работать   надо   ,чтобы прокормить   свои   семьи. они   там   чужие.

рассказ называется"рыцарь вася"

хочу рассказать о своем внуке васе. он добрый   и скромный мальчик, правда немного рассеянный. вася - большой мечтатель, он зачитывается книгами о рыцарях и их подвигах , на тетрадных листочках полно рисунков рыцарей средневековья в тяжелых доспехах. я только усмехалась над его грезами, пока не произошел один случай.

случилось это ранней весной, когда лед на реке начал подтаивать. мальчуган - первоклассник ненароком провалился в полынью , а взрослых рядом не оказалось, только шестиклассник был рядом. оба мальчика сильно напугались и стали звать на . а мой васенька оказался   недалеко, услышав крики у реки, он помчался туда. и что бы вы думали, он бросился в реку спасать малыша и выволок его на берег. он оказался самым настоящим героем , не задумываясь спас человека. я горжусь моим внуком и считаю , что в нем бьется отважное сердце рыцаря !