Хто перший освідчився в коханні Ромео чи Джульєтта?​

потому что в этом рассказе речь идет о человеке, который любил музыку. это была музыка его души, его сердца. я говорю о старике, который что-то наигрывал на скрипке. он и играть -то не умел, но душа у него была открытая, просила музыки. и еще он был добрым и отзывчивым человеком,он любил животных. медведя, не стал убивать, назвав его музыкантом, услышав, как случайно медведь воспроизводит звук, стуча по дереву. конечно, никаким музыкантом старик не был, а тем более не был музыкантом медведь. здесь речь о доброй душе человека

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

ветер, земля, рука, сон. эт из сказки какой- не

если бы я была учителем, то сильно любила бы детей, ведь это самое главное в этой профессии. в каждого ребёнка учитель вкладывает частичку своей души.во всех делах он всегда с детьми, учит их труду, дает знания по предметам, выдумывает интересные формы урока, старается увлечь детей чем-то необычным, он вместе с ним и в походе, и на соревнованиях.я бы могла учить детей не быть равнодушными к людям, учила бы уважать и старшим, прививала бы любовь к природе. все эти качества закладываются в человеке с детства, следовательно, огромное значение имеет воспитание, которое дети получают в семье, в школе, в среде окружающих. я бы сделала так, чтобы каждый ребёнок сумел увидеть в себе то, во что он сам хочет верить, то, что ему пригодится в этом мире.с самого раннего детства у любого человека появляется интерес к работе. дети играют в школу, в продавцов и покупателей, мечтают стать лётчиками или космонавтами, певцами или актёрами, шьют одежду для кукол.профессия учителя – это не просто «зарабатывание» денежных средств, а это огромная ответственность за развитие в ученике интеллектуальных способностей, духовных и моральных ценностей.