Підготувати розповідь про творчість одного письменника поза шкільної програми із міста Київ меня а то училка с укр. лит. меня съест

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!

первое отродье было золотое: без бича и побуждения,медный - по серебряной быстро наступила,последняя порода - железная.

я веселая девчушка,  озорная хохотушка книжки я люблю читать  и с подругами гулять..  вот стою я перед вами  оцените меня сами..

15 июля 1841 михаил юрьевич лермонтов погиб. одним из последних произведений великого поэта и писателя является стихотворение «выхожу один я на дорогу».

лирический герой этого произведения отправляется поздней ночью к склону горы машук. красота природы, луна и звёзды, тернистый путь, по которому шёл лирический герой (почему-то мне кажется, что автор олицетворял самого себя в этом стихотворении) – в описаниях всего вышеперечисленного чувствуется волнение автора перед величием и красотой природы.

в стихотворении «выхожу один я на дорогу» поэт преклоняется перед величием южной ночной прохлады, его чарует окружающий покой и тишина. читая строки лермонтова, сам невольно начинаешь ощущать себя свидетелем этой прекрасной картины – перед глазами встают и «кремнистый путь» и склон машука.

и в этой чудесной обстановке, лермонтов обращается уже не к природе, а к людям, к обществу, к своим печальным мыслям. он не может обрести свободы, ему от этого тяжело и больно. при этом в словах лермонтова чувствуется то, как сильно он любит жизнь, невзирая на горе и трудности, которые встречаются постоянно на пути. он пытается отогнать от себя тоскливые мысли о надвигающейся гибели.

мне кажется, что когда лермонтов писал своё стихотворение «выхожу один я на дорогу», он предчувствовал свою смерть, которая постигла его в ближайшее время после написания этого произведения. наверное, именно поэтому он и вписал его в «записную книгуодоевского«