Чому Дон Кіхота можна назвати справжнім гуманістом епохи відродження? До ть

берггольц ольга фёдоровна

1встреча

2новая работа

3жар птица

может  ты имела в в виду про кошку?

жила-была добрая волшебница. ее звали сесиль. она умела превращать злые существа в добрые. у нее была злая черная кошка, которую звали мелида. сесиль не знала, что она злая, потому что мелида становилась злой только ночью. когда сесиль спала, мелида превращалась в духа, а чтобы утром снова стать кошкой, ей нужно было найти любую обыкновенную черную кошку и убить ее. без этого она не могла вернуть себе кошачий облик.  летней ночью, когда сесиль крепко спала, мелида как всегда превратилась в духа и отправилась искать свою новую жертву. она искала всю ночь, но так и не нашла.  когда наступило утро, дух мелиды сел на яблоню, которая росла во дворе. но, сделав это, он сильно ошибся.  дело в том, что брат сесиль джек, который славился неимоверной силой, каждое утро собирал яблоки именно с этой яблони. на это утро джек пришел, как обычно, и стал трясти яблоню. как только мелида не старалась удержаться в ветвях, но все равно свалилась.  джек накрыл ее, словно бабочку, носовым платком, положил в карман и отнес к сесиль. сесиль стала расспрашивать духа кто он, откуда и что делал на ее дереве? дух понял, что сесиль не собирается делать ничего плохого, и рассказал, что он на самом деле заколдованная кошка мелида.  сесиль стало жалко мелиду и всех других кошек, которых ее духу приходилось убивать по ночам. поэтому она превратила духа снова в кошку.  теперь уже навсегда. 

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!