За что гимназист Лёля попал в кондуит первый раз? Л. Кассиль «Швамбрания»

в раннем стихотворении содат рассказывающий о бородинской битве это романтический персонаж, вполне соотносимый с романтическим лирическим героем ранней лирики лермонтова. достаточно в качестве примера характерной для него приподнято-возвышенной, эмоциональной речи следующие строки:

«брат, слушай песню непогоды:

она дика, как песнь свободы».

вместо подобных патетически-возвышенных выражений в стихотворении «бородино» звучит простая народно-разговорная речь, присущая обычному солдату, который и становится главным героем и рассказчиком, с точки зрения которого описывается великое сражение армии, которой россия победила в борьбе с французами. именно с ним связана в стихотворении патриотическая тема и проблема национального характера.

кажеться ещё что солдат, ведущий повествование, не один, он только выступает от имени всех. при этом постоянно подчеркивает общность патриотических целей: и умереть мы обещали, и клятву верности сдержали мы в бородинский

сказка “дикий помещик” — произведение, направленное против общественного строя, основанного не эксплуатации мужика.  изображая народ, салтыков-щедрин сочувствует ему и одновременно осуждает его за долг.  в «повести о том, как один мужик двух генералов прокормил» щедрин изображает двух бывших крупных чиновников, попавших на остров. это генералы-дармоеды, не принесшие никакой пользы государству, всю жизнь прослужившие в регистратуре, которую затем «за ненадобностью». щедрин разоблачает их паразитизм. генералы ни на что не способны, ничего не умеют делать, воображают, что «булки родятся в том самом виде, как нам их утром  к  кофию ».

сочувствуя угнетенному народу, щедрин выступил против самодержавия и его слуг.  отерпение и безропотность.

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!