Почему атаман убивает Николая? Рассказ "Родинка"

Кульминацией произведения является кровавая битва, а самым острым моментом – противостояние друг другу главных героев. При этом ни один из них не подозревает, с кем каждый из них ведет бой. Николка отважно кидается в схватку с атаманом и падает от удара его шашки. Трагически заканчивается жестокий бой красных и белых: сын погибает от рук отца. Священные семейные узы разрушены. И тут происходит озарение. Атаман видит такую же родинку, как и у него на ноге мертвого Николки. Страшные крики от понимания содеянного вырываются у атамана. Он осознает, что убил своего сына, свою кровиночку. Затем атаман, подавленный горечью утраты убивает сам себя.

там короче он когда то сына из дома выгнал а потом на войне убил человека увидел у него родинку и понял что это его сын и покончил собой из-за этого.

Объяснение:

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

однажды я с мамой пошли в фотоателье заказать портрет с папиной фотографией, так как у папы скоро день рождения. мы получили фотографию, заплатили деньги и отправились домой. когда пришли, то мы подарили папе этот портрет в деревянной рамке. он решил повесить его в самой красивой комнате нашего дома - зале. папа принес лестницу, молоток и гвозди. мама поставить ему лестницу, но получилось так, что она стояла низко. отец залез и начал со всего размаху вбивать гвоздь в стену. я стоял рядом с мамой, которая стояла рядом с папой. он хотел ударить последний раз как трахнет маму по голове, да так, что у нее искры из глаз посыпались! мама с криком отошла в сторону, а лестница завалилась. когда мама снова пришла в зал, увидела, что на мне лежит папа, а я кричу "благим матом". у папы на голове выскочила красно-синяя шишка. кое-как мы повесили этот портрет. мы все сидели и любовались им. вот только были все перебинтованы. вот такая смешная !