Что сделал автор, чтобы не быть таким, как все взрослые? (Экзюпери, маленький принц)

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

тургенев муму,если говорит корова,то му-му

андрей соколов

героический, мужественный, терпеливый

не сломлен, не растоптан

обыкновенный человек, солдат-пример всем.

второй (после хлестакова) по значимости персонаж комедии;   жизнь города n из года в год не менялась, ревизоры приезжали и уезжали, а город оставался всё таким же…

городничий    постаревший на службе человек, он опытный, не глупый по-своему, знает толк и расклад важных дел.любит вести нравоучительные речи.перед низшими по чину показывает себя важной личностью, которую считают значительной даже в петербурге.он взяточник, но ведет себя при этом солидно; довольно серьезен; говорит ни громко, ни тихо, ни мало.    но вот однажды городничий получает письмо, в котором говориться, что в город едет ревизор из питера, инкогнито, с секретным предписаньем.после этого начинается суета, всем надо как можно быстрее прикрыть свои грешки.он собирает всех своих подчинённых и приказывает всё прекрыть(как бы,что всё в порядке).но его подчинёные немного не правельно его поняли и скрывают все отлично.

    сцена первой встречи городничего и хлестакова принимает комическую ситуацию, когда собеседники говорят о разных вещах. хлестаков думает, что его хотят забрать в тюрьму, потому что он не платит за жилье и питание, а городничий думает, что народ уже на него , и этот ревизор возмущен тем, какой не порядок творится в городе.городничий приглашает хлестакова к себе в дом и он    доволен, так как теперь может следить за каждым шагом этого чиновника, войти к нему в доверие и дать взятку. 

  напившись, хлестаков уходит отдыхать, а остальные думают, как ему дать взятку.после того как все дали хлестакову взятки , он заигрывает с женой и дочерью городничего.а потом делает предложение дочери городничего.

    городничий не мог поверить, что ему предоставлена большая честь быть зятем такого знатного и богатого человека. но хлестаков понял, что зашёл далеко и решил исправить это дело пока никто и нечего не узнал, как можно скорее уехать из города.

  когда хлестаков уехал в  дом городничего прибегает почтмейстер с письмом, которое написал хлестаков своему знакомому тряпичкину. и тут все становится ясно, что хлестаков не ревизор, и что настоящий чиновник или уже приехал, или вот-вот приедет.но городничий уже 30 лет на службе и меняться не собирается.он ещё раз разыграет этот спектакль и всё будет по прежнему как и было.