Характеристика Ладислава Інжеску

Джордж Плейтен і Тревіліян були однолітками. Вони разом жили на планеті Земля, спілкувалися, брали участь у дитячих розвагах, товаришували. Проте їхні батьки посідали різне місце в «диференційованому» суспільстві. Батько Джорджа був трубоукладачем, а Тревіліян-старший був металургом на іншій планеті. Коли він повернувся на Землю, то мав вищий соціальний статус за своїх сусідів. Однак Джордж любив свого батька, вступив у бійку, захищаючи його ім’я. Тревіліян хотів наслідувати свого батька, але лише для того, щоб посісти вище місце в суспільстві. Джордж хотів бути програмістом, змалку відчувши потяг до знань. Для нього не мав значення матеріальний чи соціальний розрахунок, як для Тревіліяна, котрий хотів стати металургом, щоб потрапити на Новію. Однак мрії героїв не здійснилися. Тревіліян, котрий отримав знання за до старого апарата, відстав від інших. Оскільки він і гадки не мав про те, що можна самостійно щось прочитати, вдосконалитися, то цілком ясно, що він ніколи не досягне своєї мети. На відміну від нього, Джордж, котрого відправили в інтернат для недоумків, не змирився зі своєю долею. Він ще більше переконався у своєму покликанні, а головне — збагнув, що людина має навчитися сама здобувати знання, самостійно мислити: лише так можна керувати новітніми машинами й самим ходом технічного прогресу, а не залежати від них. Автор протиставляє не лише ставлення героїв до знань, освіти, а й їхні моральні якості. Джордж Плейтен був більш людяним, морально стійким. Він хвилювався за своїх батьків, боявся осоромити їх. Він мав не лише талант, а й почуття гідності, внутрішньої свободи, цілеспрямованість. А Тревіліян з дитинства звик, щоб за нього все вирішували інші. Він йде найлегшим шляхом у житті, дбаючи лише про матеріальні блага й свій соціальний статус. Його воля повністю підкорена панівній системі. Він здатний на зраду колишнього товариша, відчувши, що той не такий, як усі.

Объяснение:

Я не знаю

проблеск. опубликован в альманахе м. п. погодина «урания» (м., 1826). опираясь на дату цензурного разрешения альманаха (26 ноября 1825 к. в. пигарев предложил условную датировку: «не позднее осени 1825 г.)1. содержание этого стихотворения связывает его с именем с. е. раича (хотя прямых указаний на эту связь нет). в этом отношении симптоматичен образ эоловой арфы («воздушной арфы»), на котором строится «проблеск». в глазах раича, поэта-романтика, назначение поэзии — служить «посредницею неба и земли»; эолова арфа является символом этой связи2. «проблеск» — первое стихотворение, в котором отчетливо проявилось своеобразие дарования тютчева, что было отмечено еще л. н. толстым3. эта особенность не позволяет отнести его к 1822—1823 гг., когда поэтический язык тютчева еще не сформировался. по-видимому, «проблеск» был написан в 1824 г. (и тогда же отправлен раичу4) или летом 1825 г., когда тютчев приехал в москву и воспоминания о раиче ожили в его памяти. в первом случае «проблеск» должен был сохраниться в архиве «общества» раича, вместе с другими стихами тютчева (см. выше: № 2—5). во втором случае тютчев, как полагал пигарев, мог лично вручить свои стихи погодину5. поскольку ни одно из этих предположений не имеет решающих доказательств, предлагаем условную датировку в границах: 1824 — лето 1825 (после 11 июня)6.

автор говорит от имени разведчиков природных богатств что блудово болото "со всеми огромными запасами горючего торфа есть кладовая солнца в словосочетание " кладовая солнца "