В чём юмор детского стихотворения Ю. Ч. Кима.

несмотря на длительное пребывание за границей и отличное знание нескольких иностранных языков, он на всю свою долгую жизнь не написал ни одного произведения на каком – либо другом языке, кроме своего родного.

чого людині треба навчитися у природи? досить цікаве у роки технологічного процесу людство стало нехтувати її добродою. воно винищує флору та фауну, використовує її ресурси до неможливості їх відновлення. а насправді треба небагато. треба лише припинити цю гонитву за наживою, припинити наповнювати свої гаманці.

природа неодноразово показувала свою могутність перед людством. ми не в змозі протистояти стихії. повені, землетруси, вулканічні виверження, цунамі, тайфуни. чи не є це "актом правосуддя"? чи не є це своєрідним сигналом до людства: "зупини цей шлях знищення! " варто пам*ятати, що природа може існувати без людини, та людина без природи - ні.

і коли ми врешті-решт подорослішаємо? коли ми припинемо оцей деструкнивний шлях розвитку? адже після нас прийдуть інші - наші нащадки, онуки, правнуки, сини та дочки? чи досить буде у вас сміливості подивитись їм у вічі та промовити такі слова: "пробачте нас за ваше майбтнє"

я всегда мечтал о друге–коте. всегда маму забрать кота у бабы. но мама никак не соглашается. и поэтому я могу встречаться со своим васькой только тогда, когда приезжаю к бабушке в деревню. вы себе представить не можете, какой он симпатяга! когда он родился, то он напоминал пушистого комочка. сейчас это совсем не комочек, а большой и умный котяра. он вырос, стал интересный и игривый. кот всегда лежит на диване и мурлычет. мы с бабой оборудовали домик для него. получилась настоящая спальня. её сделали из картонной коробки и поставили около печки. днем он спит, а ночью ловит мышей. одну мышку обязательно принесет и положит около коробки. он наверно хочет ,чтобы я тоже был сыт и приносит её для меня .так поступают настоящие друзья.