Як повівся Клим у банку

Клим повинен стояти рівно о дев'ятій години вечора біля банку (він знає цей банк, бо там прибиральницею працює його бабуся) і грати жалісливу пісню про байбачка, яку будуть співати Жук і Заєць. Клим починає підозрювати, що Таємне Товариство Боягузів — банда грабіжників, які хочуть викрасти золоті зливки з банку, але все-таки прибуває на площу. Коли цей новий член Таємного Товариства Боягузів виконує своє завдання, до банку, на подив Клима, під'їжджає мотоцикл з двома постатями, які нагадували Климу його батьків, котрі зараз в Єгипті, у пустелі. Несподівано вчиняється вереск, бо пограбували чоловіка. Трійко друзів кидаються геть з місця злочину. Після нападу на банкіра, герої повертаються, Клим думає, що він — учасник пограбування.

Герої потрапляють до банку. Жук відкриває прохід через стіну, який приводить до місця, де знаходяться дивні сині жаби. Жук і Заєць говорять, що насправді ці жабоподібні створіння — космічні прибульці, які захопили вже половину світу, а банк — головна їхня база, де вирощують мутантів-перевертнів і посилають на таємні завдання. Окупанти вміють проникати у людську свідомість і заражають людство найстрашнішим вірусом — вірусом страху, а Таємне Товариство Боягузів бореться з цим і шукає протиотруту. Клим вражений почутим, але задумується як побороти прибульців, якщо ТТБ — Таємне Товариство Боягузів? Він дізнається, що найперше вірус вражає хоробрих. А ті, хто звик боятися все життя, мають свої засоби подолання страху

Объяснение:

берггольц ольга фёдоровна

пам’ять серця про грізну війну

слово «війна» завжди викликає у мене асоціації з кровопролиттям, стражданнями, холодом та голодом. друга світова війна, в якій брала участь 61 країна, а це приблизно 80 відсотків всього населення землі,   мала величезний вплив на долю людства.   воєнні дії відбувалися впродовж 40 місяців на територіях 40 країн. усього було мобілізовано 110 мільйонів чоловік по всьому світу. за весь період війни людські втрати досягли 50-55 мільйонів чоловік, з них на фронтах загинуло 27 мільйонів людей.

війна в пам’яті тих, кому довелося її пережити назавжди залишиться тяжким спогадом. багато книжок написано про цей тяжкий період історії. моїм головним джерелом інформації про події того часу служать телепередачі, фільми та книжки, а не розповіді моїх близьких, які на власні очі бачили війну.

мій прадід, наприклад, пройшовши всю війну і отримавши два поранення, ніколи не любив розповідати мені про те, що йому довелося пережити.  

перед святом дня перемоги мій прадід діставав свою фронтову шинель з безліччю медалей. він завжди мовчки, зі сльозами на очах дивився на свої нагороди. по його обличчю можна було здогадатися, де були його думки. інколи прадід починав розповідати якусь фронтову історію, але обривав свою розповідь на половині і ніколи вже її не продовжував.       я часто замислювався, чому він не розповідає мені про свої подвиги, про своїх бойових товаришів, про поранення. напевно тому, що він прагне назавжди позбутися тих тяжких спогадів. спогади про війну, це також спогади про загибель фронтових товаришів, про страждання дітей, про голод та холод. тільки тепер я розумію, що ці спогади були для нього дуже важкими.

я низько вклоняю голову перед подвигами людей. світла вам п’ямять та низький уклін!