Написать 5 аргументов, которые вы бы сказали друзьям, рекомендуя прочитать книгу Воскобойникова "Всё будет впорядке".

все имеют право на счастье, но далеко не каждому оно дано. всю жизнь ища к нему пути, теряешся, понимая что был так близко, но упустил и не вернул его.

                                                я на большее не способен. 

волга с вазузой долго спорили, кто из них умнее, сильнее и достойнее большего почета. спорили, спорили, друг друга не переспорили и решились вот на какое дело. «давай вместе ляжем спать, а кто прежде встанет и скорее придет к морю хвалынскому, та из нас и умнее, и сильнее, и почету достойнее». легла волга спать, легла и вазуза. да ночью встала вазуза потихоньку, убежала от волги, выбрала себе дорогу и прямее и ближе, и потекла. проснувшись, волга пошла ни тихо, ни скоро, а как следует; в  зубцове догнала вазузу, да так грозно, что вазуза испугалась, назвалась меньшою сестрою и просила волгу принять ее к себе на руки и снести в море хвалынское    каспийское  а все-таки вазуза весною раньше просыпается и будит волгу от зимнего сна.

где умный найдет, там глупый потеряет; векживи, векучись.                                                      «векживи, векучись». но учить других не торопись.                                                           

  вот я отвечала так на этот изложила,ты можешь выделить что то и не писать всего

обломов. штольц. вроде бы, это совершенно разные люди. обломов - медлителен, ленив, не . штольц - энергичен, весел, целеустремлен. но эти два человека любят и уважают друг друга, они настоящие друзья. значит, не такие уж они и разные, есть в них и что-то общее, что их скрепляет. правда ли это? действительно ли являются обломов и штольц? они были знакомы с самого детства, поскольку обломовка и верхлево, где жили друзья, находились рядом. но насколько разной была обстановка в этих двух краях!  

за вікном багато снігу і метушні. люди ідуть, біжать, весь час кудись по спішають. намагаючись бути в ритмі життя, вони так швидко втрачають ритм серця, закопуючи в собі теплі почуття, і ховаючи себе за теплими шарфами. 

ви колись бачили, дитину яка помирає на очах матері від невиліковної хвороби, ви бачіли стару матір, яка тримається за останню ниточку життя, щоб востаннє побачити свого сина, який обіцяє з'явитись з дня на день, прийти до матері, але час іде і син не поспішає, ви бачили як на руках помирає кохання всього життя. в такі моменти сльози та молитви вже не , в такі моменти вже не віриться в чудо. саме тоді і розуміється весь сенс життя людини-найбільшого скарбу який дається кожному. проте цей скарб у кожного різний, у когось це мильна бульбашка, яка може зникнути у будь-яку мить, у когось міцна фортеця, яку дуже важко розбити, а хтось взагалі не вважає це скарбом і величезним подарунком. 

берегти своє життя-це замало, потрібно вчитись берегти життя інших. кожне життя безцінне і неповторне, його не можна перематати назад, видалити чи повернути коли втратив. життя-воно одне, таке прекрасне, по своєму дивне, іноді до крику болюче, і до сліз смішне. жити- замало, потрбіно розуміти, що знаходиться в твоїх руках, радіти кожній секунді, адже для деяких ця секунда може бути останньою. останнім поглядом, подихом, останньою миттю а потім..а що потім це нам не відомо. нехай це назавжди залишиться загадкою, яку не захочеться відгадати. 

просто пам'ятаймо! життя прекрасне-це не банальність! людське життя найбільший скарб-не затерта фраза! а любов в житті це щастя, і за все це слід боротись!