Истории воина-инвалида и раненого коня обьединяет стилический приём:
а) Сравнение б) Антитеза в) Аллегория

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

1) базаров-нигилист, т.е человек который не во что не верит.в самом начале романа он выглядит вызывающе длинные волосы, пальтишко.евгений хотел стать врачом, но  все время говорил, что в медицине не шарют, уважал он в этом смысле немцов. особенно не любил , музыку .отрицал любовь между мужчиной и женщиной, он говорил, что это глупости, но в конце романа сам влюбился.

2) аркадий и базаров совершенно два разные человека, аркадий с почтение относился к своему отцу, но однажды, когда базаров сказал , что его отец в таком возрасте занимается такими глупостями, как музыка, аркадий посоветовал отцу почитать умную книгу. в спорах аркадий только поддакивал базарову, что их поколение пошло именно такое, а не как раньше. аркадий, был влюбчивым

ещё вчера я могла не надевать шапку, перчатки, пуховое пальто, потому что только сегодня внезапно пришла зима и выпал снег.

снежинки кружатся и плавно опускаются на землю. они из царств небесных и по дороге к земле танцуют каждая свой танец. эти танцовщицы-снежинки так увлекаются своим танцем, что превращаются в метель.

деревья покрылись серебряным инеем, ель нарядилась в белую шубку – и стала первой красавицей.

я смотрю на это белое чудо, и мне хочется лечь на пушистую белую постель и уснуть. когда подует ветерок, белые танцовщицы-снежинки опять пускаются в круговерть танца.

когда я иду по снегу, он совсем не убегает от меня, а, наоборот, хочет поиграть со мной.

снежинка упала мне на нос и быстро растаяла, а я думала, что она подружится с моей веснушкой. но оказывается, что моя веснушка слишком тёплая и рыжая, как солнышко. и снежинка растаяла.

я надела перчатку и стала рассматривать снежинки и их кружевные платья. я быстро их отпустила, потому что подумала, что они на свой снежный .