Як потрапив на руську землю половецький син («євшан-зілля»)?

про той страшний час можна говорити неділями і місяцями. про нього написано і дуже багато творів , знято багато фільмів . але саме зараз я хочу розповісти про мої враження від торів про велику вітчизняну війну. я багато читала таких творів, а саме читала багато віршів. всі вони  сповнені сумом і надією. надією на життя , надією на перемогу. сповнені сумом і тугою за рідними та друзями, за товаришами і просто знайомими , тугою за мирним часом, за тим часом коли не гриміли звуки розриваючихся бомб. тужать за вітчизною за мирною вітчизною. я вважаю що про той подвиг звичайнісіньких людей треба думати і писати вічно, поки живеш і цю історію своїм нащадкам. я дуже вдячна всім тим хто тоді пожертвував своїм життям задля того щоб ми зараз бачили мирне небо і ясні зорі на нім.

в псалтири собраны псалмы царя давида. вот, видимо, его и можно считать автором.

б.михайло максимович

я думаю, что могли, потому что в некоторых произведениях щедрин использует антигероев. тем более он как бы разоблачал нравы правителей, он выявлял отрицательные качества народа.

сатирические произведения щедрина могли влиять на общественное мнение и общественные порядки тогдашней россии, т.к. солтыков-щедрин писал поучительные сказки. например: "как мужик двух генералов прокормил". в этой сказке рассказывается про то как эти два генерала были легкомысленны и жадные. когда были на необитаемом острове они, расстроились и думали, кто же ихнюю пенсию будет получать, а вдруг кто-нибудь эту пенсию заберёт. так же когда им мужик сделал корабль и они приплыли домой, то выслали мужику лишь рюмку водки и пятак серебра.