одного разу, в останній день семестра, ми з друзями пішли на замок. на горі, під замком є закинута тур. база, і дві багатоетажні будівлі. ми там гралися, сміялися, жартували, раділи останньому дню в семестрі. і ось ми вирішили піти в одну з багатоетажок. ми знаємо що там нікого нема, і вона давно покинута. коли ми підходили то побачили світло в одній із кімнат другої будівлі, вона була дальше від першої. ми зупинилися. стоїмо. і ось відкриваються двері того будинку, виходить дід. ми не знаємо хто то був, можливо охоронець, можливо зовсім випадкова людина, але ми налякалися, і що духу тікали звідти.
p.s. якщо написати що то було темного, морозкого вечора. лампочка блимала, і по стінам ходили тіні. буде страшніше
Ответ дал: Гость
казнь пугачева на площади. встречей, в полном смысле слова, назвать эту ситуацию нельзя, но пушкин все же вводит ее в художественное пространство повести. пугачев узнал гринева в толпе и кивнул ему головою, которая через минуту мертвая и окровавленная, показана была народу. голова, которая кивнула, может быть мертвой, но выражение глаз, само лицо наверняка никогда не забудутся гриневым, будут вызывать в памяти все встречи, все разговоры о чести, о достоинстве, о правде, о любви, о преступлении, о наказании, о добре и
Ответ дал: Гость
тем,что народную загадку придумал народ и передавал из уст в уста , а авторскую придумал один автор.
Популярные вопросы