Укажіть, хто застерігав мавку не ходити "людськими стежками "

що таке честь? що вона значить у житті людини? чи варто жертвувати нею задля своїх корисливих цілей? честь — це гідність людини, що викликає загальну повагу й пошану а також власне почуття гордості. без честі людина не зможе нічого досягти в житті, адже люди не сприйматимуть її серйозно. а торгувати честю й гідністю заради високого титулу — це безглуздя. я вважаю, що людина без честі буде лише «знижувати планку» свого статусу в суспільстві.я хочу розглянути цю проблему, аналізуючи поведінку пана журдена — головного героя комедії мольєра «міщанин-шляхтич».по-перше, я вважаю, що людину без честі не будуть поважати оточуючі, і така людина буде виглядати дуже жалюгідно. згадаймо, наприклад, посвячення пана журдена в неіснуючий сан «мамамуші» — він настільки хотів стати вищим за станом, що загубив власне «обличчя», гідність. його ніхто не сприймав, як він того хотів. пан журден сам із себе зробив посміховисько.по-друге, таку людину будуть використовувати задля своїх корисливих цілей інші. так граф дорант, знаючи, що пан журден має багато грошей, часто позичав у нього «кругленьку» суму й не збирався віддавати борг. граф, як і його дружина дорімена, зневажав журдена, як тільки може дворянин зневажати буржуазію, у той час, як останній вважав цих аристократів своїми друзями, і мало того — навіть боявся їх, благоговійно дивлячись на них знизу вверх. журден ніколи не суперечив графові доранту, адже хотів бути ближче до такого бажаного й такого далекого аристократичного світу.зневажають і дурять журдена і вчителі, а він вірить їм і платить гроші лише за гарні слова. до того ж журден, зовсім загубивши голову, намагається видати доньку за першого ліпшого аристократа, не підозрюючи, як непривабливо це виглядає в очах оточуючих. він не слухає нікого, непохитно, як осел, відстоює свою точку зору, і робить це завжди, навіть якщо зовсім неправий.отже, засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, журден втрачає свою честь і гідність. це безглузде прагнення стати аристократом позбавило його здатності міркувати тверезо й зробило посміховиськом. мольєр висміює самоприниження та відсутність гідності в журдена, адже вважає, що здоровий глузд і щирість завжди перемагають.

как страшно поэтом быть

и, зная уже бессмертно,что время не протопить,хоть тяга его безмерна, –к глазам подносить ладонь,тайком подводить итоги,подбрасывая в огоньпейзажи и диалоги,шумящие дерева,кресты и церквей убранства; как хворост или дрова –мосты и куски пространства; медлительною рукойс начала и с середины –с провидческою строкоймагические картины.и быстро шептать христупро мёртвые чьи-то души.и знать, что уже растутна стенах глаза и уши.и в ужасе подбегатьк печурке. и нос холодныйпочти что в неё совать,и в позе сидеть свободной.и видеть, томясь огнём(о только не дописать как ночью горят и днём,дымясь вороньём, усадьбы.и, вечный сжигая труд,в слепой созерцать отваге,как белые буквы мрутна чёрных витках бумаги.

фе́тровый, фетровая, фетровое.  прил.  к  фетр; из фетра. мягкая фетровая шляпа. фетровые изделия.

пятнадцятирічний капітан-це популярний роман. головний герой двору дік сенд-хлопець який багато досягнув у житті. його назвали дік- від річард на честь жалісного перехожого, який знайшов йогоза два-три дні після народження, а прізвище сенд-на честь того місця де його знайшли, на ріжку піщаної коси сенді-гук. він виховувався у дитячому будинку та дав собі обіцянку стати людиною. і він дотримався своєї обіцянки: у віці 4 роки дік сенд   вже добре рахував та читав. він ще був дуже винахідливим і просто доброю людиною. жуль верн наділив його хорошими рисами характеру.