Образ джипа та його тата в творі герберта уелса "чарівна крамниця"

ответ: джип — звичайний хлопчик, тому що:   побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї.   у нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей.   у звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку.   джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався.   радіє олов’яним солдатикам, грається ними. джип – вихований хлопчик. він довірливо і чемно звертався до продавця. а побачивши таку кількість іграшок був стриманим і не набридав благанням купити щось. «хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. джип стояв невимовно схвильований». финальная распродажа samsung galaxy s8 повернувшись додому, джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» краса внутрішнього світу джипа безмежна. він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим.   саме джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити.

батько – це дорослий, який перстав вірити в дива. він і не думав, що в крамниці може бути стільки чарівних речей. і до всіх чарів він відноситься з недовірою. це реаліст, який втратив спроможність бачити дива

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

объяснение:

андрей аршавин пишет тебе мальчик как ты добился таких успехов я хочу тоже быть я учусь в спартивной школе хожу на футбол он мне нравица играть в фуибол я играю с во дворе и на фискультуре а кто тебя научил так играть в футбол

мой самый памятный день в жизни-это день когда я первый раз пошёл в детский садик.помню как сейчас,я вхожу в игровую комнату,а там много -все играют кто во что,а меня как будто никто не одна девочка,как я потом узнал по имени-светлана,подошла ко мне и говорит-! а как тебя зовут? я улыбнулся и ответил-меня зовут саша! она взяла меня за руку и мы пошли играть! после этого случая было ещё много памятных моментов в жизни,но почему-то именно этот запал в мою душу! я часто вспоминаю его с улыбкой на лице,и чувствую себя вновь ребёнком, как много лет где сейчас эта девочка? что с ней стало? какова её дальнейшая судьба? ведь после детского сада я её больше не хочется верить,что у неё всё это действительно был и остаётся самым памятным днём в моей жизни!