Яке враження справила еліза на гостей пані хігінс

контрастне протиставлення зовнішньої досконалості та внутрішнього безкультур’я, чітко “промальоване” шоу в другій дії, досягає апогею у “з’яві” героїні в третій дії, коли вона - несподівано для господарки - опиняється у вітальні місіс хігінс. глядач бачить справжній “шедевр”: “еліза, вишукано вдягнена, справляє таке враження своєю красою, що при її появі усі встають. керована сигналами хігінса, із відтрено-ваною грацією вона підходить до його матері”.

на це варто звернути увагу: “усі встають”! отже, також не можуть утриматися, тому встають разом з усіма, її “творці”? чи зобов’язана “вставати” літня жінка, коли до її вітальні входить дівчина, яку вона, до речі, до себе не запрошувала? але пані хігінс теж не утрималася…

не можна не помітити, що поява елізи викликає фурор саме тим, що дівчина бездоганна зовні, і це загальне “вставання” свідчить перш за все про відверте захоплення присутніх саме цією зовнішньою досконалістю героїні. окрім того, тут поєднуються як краса дівчини, що дана їй богом, так і набута завдяки навчанню чудова вимова. проте, як тільки еліза “входить у смак” розмови, очевидною стає дисгармонія зовнішнього і внутрішнього в ній: тут впадає в око її “натренована граційність” і покірне слідування сигналам хігінса.

  (російський пис.)мый улюблений письменник - це  корней чковский. вын написав багато творыв. наприклад: "телефон", "крокодил", "тараканище". його твори дуже цікаві, веселі. інколи повчальні.

(український пись) мій улюбленний письменник - наталя забіла.

в тридевятом царстве, заморском государстве, стоит гора, на горе дуб, на дубу ворон, он всё видит, всё знает, сказки собирает. от него я услышал об этом, а что ложь, а что правда, про то не

(а дальше можно хоть "трёх мушкетёров" шпарить,

жил да был добрый молодец, звался дарием,жил не тужил, но захотелось ему мир посмотреть, себя показать и пошёл он в стольный киев-град, счастья икать. на дружинников дивится, хочет на службу поступить. но поругался он с тремя молодцами справными, и был бы тут нашей сказке конец, кабы ворог лютый не напал на поединщиков. бились они славно, всех раскидали, а после стали друзьями верными и не раз храбрость свою испытали.

попросила дария княжна платочек росписной вернуть, и непременно успеть надо, иначе быть беде великой. созвал тогда добрый молодец  друзей, обо всём расказал чистосердечно и порешили они вместе ехать. долго ли коротко а остался дарий один, горько ему что друзей бросить пришлось, но платочек расписной должен в срок вернуться. скачет он не оглядывается, конь его синие леса мимо глаз пускает, озёра хвостом заметает. не ра з пришлось доброму молодцу силу и храбрость испытать, не одну опасность оставил он на своём пути, но вернуля в срок с платочком заветным.