Характеристика марічки в тіні забутих предків

Марічка  гутенюк  – поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. ще в дитинстві вона назавжди серце іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її. марічка коханає івана, але передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. згодом, коли іван пішов в найми, гине в черемоші під час повені.  від самого початку кохання  івана й марічки  було трагічним, бо на перешкоді закоханим стояла давня ворожнеча родів.марічка – то дитя казкового світу гуцульських співанок. її пісні народжувалися з усього, що її оточувало – сонце, небо, гори, рослини, і під чарівні звуки іванової сопілки всі вони оживали, набували сили. в уявленнях про світ тут сплітається в одне християнство та язичницькі вірування.

Герої повісті – іван та марічка, діти ворогуючих родів. марічка на початку повісті – маленька дівчинка, що ласкою та добротою розтопила лід ворожості малого іванка. тендітна та довірлива, вона запала хлопчикові в душу. марічка співає, обзиваючись співанками на гру іванкової сопілки «як самичка до дикого голуба». ліс бринить її піснями, наче вона їх засіває. нерозривний зв’язок з природою, осмисленою у дусі гуцульської казки, зближує івана та марічку. кохання народжується, росте разом з малими. з тринадцяти років марічка віддається іванові, радісно вірячи у вічність кохання.але судилося інакше. батько івана гине, хлопець змушений іти у найми, лишаючи кохану. а коли повертається, живою вже її не застає: марічка загинула у повінь. іван не вірить, кидається її розшукувати, бачить тіло і ледве не втрачає розум. на шість років іван зникає з очей односельців, шість років його душа намагається одужати. іван таки повертається, намагається жити, як усі, одружується, господарює та зламати себе не може. цільна натура не розуміє компромісного існування, кохання до першої і єдиної дівчини перемагає. туга та сум тьмарять розум, відвертають івана від людей, від жінки, приводять до загибелі. твір коцюбинського проникнутий своєрідною поезією карпат, унікальним фольклором, фантастичною природою і своєрідним сприйняттям життя. образи івана і марічки трагічніші за шекспірівських ромео та джульєтту. веронські коханці гинуть випадково, а гуцульські юнак та дівчина приречені долею, бо їх кохання надто повне, самодостатнє, воно більше за життя. розлучає їх та сама казка, що звела: марічку зносить ріка, а івана занапащає нявка, що прийняла образ марічки.