давним-давно була країна, де росло безліч надзвичайно гарних дерев. жителі цієї країни дуже пишалися своїми чарівними . але зла чаклунка, якій була не до вподоби краса міста, зачаклувала дерева. тепер і взимку, і навесні, і восени, і влітку віти дерев були сірими й безбарвним. і вся країна стала тьмяною і непривабливою.
і було б так, напевно, аж до цього часу, якби одного сірого ранку не проїжджав країною кравець-чарівник. увесь світ знав, що він міг створити найкрасивіше вбрання. кравця-чарівника надзвичайно засмутили тьмяні, сумні дерева, і він вирішив їм.
— у моїх чарівних скринях є безліч різнокольорових тканин, і я зшию багато чудового одягу для кожного дерева! — вигукнув кравець-чарівник.
що тут і казати, усі дерева дуже зраділи. і через кілька хвилин біля дому, де зупинився кравець, вишикувалася величезна черга. жителі країни з цікавістю спостерігали за тим, що відбувається, бо сумний пейзаж за їхнім вікном усіх засмучував.
кравець-чарівник працював без упину, і, нарешті, все було зроблено. тепер кожне деревце мало легке зелене платтячко для весни та літа й жовтий або червоний плащ для осені.
коли дерева одягли обнову, люди були вражені, бо світ навколо знову став яскравим і навіть казковим. усі почали святкувати й дякувати чарівникові за чудесні перетворення.
свято тривало цілий день, а ввечері до втомленого, але дуже щасливого кравця раптом підійшла маленька ялинка й тихенько промовила:
— а можна і для мене зшити хоч яке-небудь платтячко?
— де ж ти була раніше, маленька? — запитав стомлений кравець-чарівник.
я живу так далеко, і хоча я дуже поспішала, все одно, на жаль, не встигла… — маленька ялинка заплакала.
кравець відчинив свої чарівні скрині, але вони були порожні. тільки в одній, десь у самому закутку, залишився невеликий шматочок жорсткої та колючої тканини темно-зеленого кольору. нічого тут не зробиш, зшив кравець-чарівник із цієї тканини платтячко, а коли віддавав його ялинці промовив:
— мені дуже хочеться, щоб цей одяг узимку зігрів тебе від холоду, влітку захистив від спеки, а восени — від дощу. нехай він завжди звеселяє і тебе і тих, хто поряд…
так і сталося, бо інакше і не могло бути! якщо бажання йде з глибини душі, від щирого серця, то воно обов’язково здійснюється.
і тепер, коли восени дерева одягали жовті шати, а взимку — білі пухнасті шубки, ялинці було затишно й тепло у своєму колючому вічнозеленому вбранні. незважаючи на досить скромний одяг, вона завжди була красива й весела, тому дуже скоро стала улюбленицею всіх.
Популярные вопросы