Вспомни народную сказку "морозко". выскажи своё мнение: какова её главная мысль? какие взаимоотношения были в этой семье?

всеми известная народная сказка "морозко" учит детей трудолюбию, послушанию и доброте, быть скромными и отзывчивыми людьми. главной мыслью данной сказки является то, что необходимо трудится, делать людям добро бескорыстно, выносить с гордостью все удары судьбы. за все эти качества хорошие люди , а злые в свою очередь наказываются и получают то, что заслужили. то есть все получают по своим заслугам.

павло глазовий народився зо серпня 1922 року в так званому історичному козацькому дикому полі у смт новоскалювата (тодішня кіровоградщина) миколаївської області у родині хлібороба. його предки носили козацьке прізвище окань. але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. існує версія, що слово «окань» пов'язане з мірою довжини в київській русі.11-річним хлопчаком павло пережив голодомор. у страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.після восьмирічки закінчив педучилище в новомосковську дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. один рік попрацював учителем молодших класів. в армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із внз після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.згодом потрапив у блокадний ленінград, нагороджений медаллю «за оборону ленінграда». звичайно, солдатам давали більший пайок, ніж цивільному населенню, але набідувалися й вони добряче. після блокади павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.і після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних штепселя й тарапуньки.вищу освіту павло здобув у київському педагогічному інституті (1950 з 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «перець», згодом — заступником головного редактора журналу «мистецтво».був членом спілки письменників україни з 1968 р. автор поеми «слався, вітчизно моя! », 13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. заслужений діяч мистецтв україни (1993). нагороджений орденом «за заслуги» iii ступеня (1997).помер павло глазовий 2004 р.його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, постать визначного українського сміхованця павла прокоповича глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. у виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. він був лауреатом літературної премії імені остапа вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно

необычайное приключение,бывшее с владимиром маяковскимлетом на даче(пушкино, акулова гора, дача румянцева,27 верст по ярославской жел. дор.)в сто сорок солнц закат пылал,в июль катилось лето,была жара,жара плыла -на даче было это.пригорок пушкино горбилакуловой горою,а низ горы -деревней был,кривился крыш корою.а за деревнею -дыра,и в ту дыру, наверно,спускалось солнце каждый раз,медленно и верно.а завтрасновамир залитьвставало солнце ало.и день за днемужасно злитьменявот этостало.и так однажды разозлясь,что в страхе все поблекло,в упор я крикнул солнцу: "слазь! довольно шляться в пекло! "я крикнул солнцу: "дармоед! занежен в облака ты,а тут - не знай ни зим, ни лет,сиди, рисуй плакаты! "я крикнул солнцу: "погоди! послушай, златолобо,чем так,без дела заходить,ко мнена чай зашло бы! "что я наделал! я погиб! ко мне,по доброй воле,само,раскинув луч-шаги,шагает солнце в поле.хочу испуг не показать -и ретируюсь задом.уже в саду его глаза.уже проходит садом.в окошки,в двери,в щель войдя,валилась солнца масса,ввалилось; дух переведя,заговорило басом: "гоню обратно я огнивпервые с сотворенья.ты звал меня? чаи гони,гони, поэт, варенье! "слеза из глаз у самого -жара с ума сводила,но я ему -на самовар: "ну что ж,садись, светило! "черт дернул дерзости моиорать ему,-сконфужен,я сел на уголок скамьи,боюсь - не вышло б хуже! но странная из солнца ясьструилась,-и степенностьзабыв,сижу, разговорисьс светилом постепенно.про то,про это говорю,что-де заела роста,а солнце: "ладно,не горюй,смотри на вещи просто! а мне, ты думаешь,светитьлегко? - поди, попробуй! -а вот идешь -взялось идти,идешь - и светишь в оба! "болтали так до темноты -до бывшей ночи то есть.какая тьма уж тут? на "ты"мы с ним, совсем освоясь.и скоро,дружбы не тая,бью по плечу его я.а солнце тоже: "ты да я,нас, товарищ, двое! пойдем, поэт,взорим,вспоему мира в сером хламе.я буду солнце лить свое,а ты - свое,стихами".стена теней,ночей тюрьмапод солнц двустволкой пала.стихов и света кутерьма -сияй во что попало! устанет то,и хочет ночьприлечь,тупая сонница.вдруг - яво всю светаю мочь -и снова день трезвонится.светить всегда,светить везде,до дней последних донца,светить -и никаких гвоздей! вот лозунг мой -и солнца! 1920

разбор; ; ; ;

метафоры: 1)и в ту дыру, наверно,спускалось солнце каждый раз2)в упор я крикнул солнцу: 3)раскинув луч-шаги,шагает солнце в поле.4)стихов и света кутерьма -сияй во что попало! гиперболы1)болтали так до темноты -2)в сто сорок солнц закат пылалдо бывшей ночи то есть.3)а за деревнею -дыра,и в ту дыру, наверно