Міні-твір про улюбленого міфо-героя нарциса

у грецькій міфології нарцис — прекрасний юнак, син річкового бога і німфи. одного разу, полюючи, нарцис підійшов до струмка, щоб напитися студеної води. вода струмка була чиста й прозора. нагнувся нарцис до струмка та так і завмер — його захопило побачене, раніше він ніколи не бачив свого зображення. воно вабило його, кликало, простягало до нього руки. але ж до цього юнак був байдужий до усіх, хоча його кохання домагалися багато жінок. коли в нього закохалася німфа луна, нарцис відкинув її. від горя луна висохла так, що від неї залишився тільки голос. знехтувані нарцисом жінки зажадали покарати його. богиня правосуддя немесіда почула ці благання. тому-то й опинився нарцис біля того нещасливого струмка, у який так необачно заглянув. справа в тому, що тиресій попередив його батьків: нарцис проживе до старості, якщо ніколи не побачить свого обличчя. але він побачив своє відображення у воді. і що ж? нарцис нахилився до дзеркала води, щоб поцілувати своє відображення, але поцілував тільки студену прозору воду струмка. він не їв, не пив і не відходив від нього, милуючись собою. сили стали залишати юнака, але він ніяк не міг відірватися від власного відображення. він танув, як роса на квітах, і зрештою помер, закоханий у самого себе.

городничий уже постраревший на службе и не глупый по своему человек. хоть и взяточник, но ведет себя солидно, серьезно. говорит ни тихо, ни громко, ни много ни мало, но каждое его слово значительно.

грубые и резкие черты лица. одет, по обыкновению, в мундире с петлицами и в ботфортах со шпорами. волосы стрижены с проседью.

в чем актуальность произведения салтыкова-щедрина " одного города":

недавно на уроке мы познакомились с произведением салтыкова-щедрина " одного города", которое остается актуальным и сегодня. автор описывает , произошедшую в дореволюционной россии. но здесь есть место "вечным проблемам", которые возникают в результате появления слабостей и пороков людей.

в произведении " одного города" затрагиваются такие проблемы, как самодержавие, жестокость, эгоизм и жадность. кроме того, автор обвиняет народ в его покорности, в том, что он смиренно терпит все обиды. я думаю, что это тема имеет актуальность в некоторой степени и в современном мире. сегодня власть выше народа, что порождает несправедливость и неравенство, чего быть не должно.