Как звали петреченко по клички федок

на передньому плані - дівчинка на темній перекладині паркану.  за її спиною прозоро-блакитне небо з легким маревом хмаринок і травинки вицвілого луки, намічені тонким пензлем.сонячні рефлекси на блакитному платті немов прагнуть розчинити матерію в нескінченному, просякнутому сонцем просторі.  вільна, виконана жвавості поза дитини, капелюшок, смішно закріплена під підборіддям чорною стрічкою, гра сонячних зайчиків на обличчі і шиї дівчинки, весь її завзятий вигляд ніби втягують нас у чарівний світ дитячих вражень і мрій.  художник створив незабутній образ дитинства, пройнятий почуттям захвату, подивом перед красою життя.  як писав рєпін в одному з листів п. м. третьякову: "дівчинку на сонці слід назвати" бабка ": і за кольором, і по руху, і по положенню вона підходить під цю назву".

                                    як я провела час улітку

прийшло літо! яскраво світить сонце,біжить чистий струмок,цвітуть сади й гаї.багато учнів сидять вдома і   дивлятся телевізор або ж грають у комп'ютерні ігри.а ось я поїхала цього літа до бабусі на дачу.я знаю як важко моїй бабусі,тому я і вирішила їй.я за тваринками,поливаю квіти,вириваю бур'яни,збираю ягоди,овочі і фрукти.це не тільки моїй бабусі,а ще й весела гра!

  тож не лінуйтеся і більше часу проводьте на вулиці!