Ідея вірша "коли розлучаються двоє"

Тема — прощання, розлука. головна думка — у кожного своя історія розлуки. ліричний герой дуже сумний, тому що розлучається з коханою. «коли розлучаються двоє» художні засоби іронія (перша строфа, складається із штампів), метафора («сум, зітхання прийшли самі»). «коли розлучаються двоє» гейне коли розлучаються двоє, за руки беруться вони, i плачуть, і тяжко зітхають, без ліку зітхають, смутні. з тобою ми вдвох не зітхали. ніколи не плакали ми; той сум, оті тяжкі зітхання прийшли до нас згодом самі. (переклад м. славинського) центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю. вірш «коли розлучаються двоє…» немовби вихоплює зі щемливої сповіді ліричного героя циклу той момент у його стосунках із коханою, коли в них настає найважча пора — болісного, але неминучого розлучення, яке, мов гострий ніж, ділить навпіл світосприйняття ліричного героя: на минуле, коли бодай зрідка він міг бачитися зі своєю коханою, і теперішнє, коли її образ з’являтиметься йому лише в овіяних смутком спогадах. вірш побудовано у формі контрастного зіставлення. перші чотири рядки вірша змальовують ситуацію розлучення так, як це, на думку поета, найчастіше буває в житті: коли розлучаються двоє, за руки беруться вони, і плачуть, і тяжко зітхають, без ліку зітхають, смутні. (переклад м. стависького) наступні чотири рядки відтворюють цю саму подію, але в ситуації прощання зі своєю коханою ліричного героя гейне

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

отношение к чацкому второстепенных персонажей целиком и полностью основывается на озвученном кем-либо мнении, обнажая неспособность к самостоятельному анализу и оценке. скалозуб, которому фамусов отрекомендовал чацкого как "делового, малого с головой, славно пишущего и переводящего”, остается при этом мнении даже после монолога главного героя "а судьи кто? ! ”, где речь идет об алчной страсти к чинам и мундирам. тугоуховские обмеряют чацкого шкалой знатности и состоятельности, опираясь на слова натальи дмитриевны горич. репетилов занимается пред чацким самобичеванием, самоуничижением, выражает ему всю преданность, уважение, едва ли представляя даже, кто есть главный герой на самом деле. каждый из участников комедии кривит зеркало, в котором отражен чацкий, на свое собственное усмотрение. "не суди да несудим будешь” — гласит древняя народная мудрость. истинность ее неоспорима, и именно она стоит гербовой печатью на всей комедии "горе от ума”. будучи беспощадным судьей нравов и обычаев московского общества, чацкий сам попадает под суд, в котором у него нет адвоката, зато есть множество самых разных обвинителей. задавая свой риторический вопрос, главный герой не получает на него однозначного ответа, ибо риторический вопрос такового ответа не имеет, по определению.